Акторська школа у Франкфурті

Hochschule für Musik und Darstellende Kunst Frankfurt am Main

Факти:
Підготовка професійних музикантів, диригентів, акторів, театральних режисерів, театральних менеджерів
800 студентів
400 професорів і доцентів
20 спеціальностей
Тривалість навчання - десять семестрів

Акторська школа у Франкфурті-на-Майні, яка працює в рамках Вищої музичної й мистецької школи, є найменшим подібним учбовим закладом у Німеччині. Водночас вона є одним з найпрестижніших. Загалом у ВНЗ вчиться 800 студентів, але на акторську спеціальність щороку набирають лише вісім. Не дивно, що конкурс - астрономічний: на цих вісім вільних місць щоразу претендують близько пів тисячі бажаючих. Передумовою для вступу є закінчена середня освіта, але передусім переконливий акторський виступ під час співбесіди.

«Головне, щоб тебе побачили»

Кандидати проходять три етапи відбору. Вже після першого більшість з них знову пакують валізи. На другому етапі важливим є одностайне рішення приймальної комісії. Але й тут багато кандидатів відсівається. Тоді настає третій етап. Керівник Франкфуртської акторської школи Маріон Тідке: «Третій етап триває два дні. У цей час кандидати власне вже відвідують заняття. Там ми перевіряємо їхню рухливість, креативність. Якщо хтось продемонстрував особливу кмітливість, ми хочемо знати, як у нього з мовою, з формулюванням, з диханням, чи він музично обдарований, чи вміє співати».

Отже, для навчання у франкфуртській акторській школі потрібно бути різносторонньо розвиненою людиною. «Якщо хтось не вміє співати, але переконує своєю сценічною грою, фантазією, літературними вміннями, той має хороші шанси стати нашим студентом. Ми намагаємося перевірити все, що є важливим в акторській професії, щоб побачити, чи перед нами стоїть талановита і здатна навчатися людина», - сказала Тідке.

Лише одинцям щастить пройти співбесіду відразу. Одна з таких щасливчиків Луізе Аудерш. Дівчина вчиться вже на третьому семестрі: «Це залежить не стільки від роль, яку тобі пропонують зіграти, або від рівня підготовки, скільки від того, чи вони тебе побачать - побачать, як актора. В будь-якому разі це видно, чи ти підготовлений чи ні, різницю можна помітити. Йдеться про те, чи є людина цікавою».

Досконалої гри більше не достатньо

Важливими якостями, продовжила дівчина, є також пристрасть або навіть одержимість. Тому що тільки так можна виконувати вимогливу програму впродовж усіх восьми семестрів. Особливістю акторської школи у Франкфурті є те, що перед студентам відкриваються нові можливості, які потім підвищують їхні шанси знайти роботу за фахом. Сучасному актору не достатньо мати голос, володіти тілом, бути теоретично підкованим і вміти перевтілитися в будь-яку роль. Важливо також вміти говорити перед мікрофоном і працювати з камерою. Цьому теж вчать у Франкфурті.

Зніматися в якомусь телевізійному серіалі приносить звичайно задоволення. Але у франкфуртській акторській школі рекомендують спочатку зосередитися на театрі, оскільки гра на сцені й перед камерою - це різні речі. Це важливо, каже Маріон Тідтке, яка багато років працювала театральним директором у Мюнхені та Відні. «Ми застосовуємо особистий підхід у навчанні, ми хочемо інтенсивно навчати і завдяки матеріалу, що отримує студент, зокрема індивідуальним заняттям з риторики, співу і сценічної роботи, він здобуває справді елітну освіту», - пояснила Тідтке.

Іноземцям важливо говорити без акценту

Останнє в жодному разі не виключає того, що й іноземці або мігранти можуть вступити до акторської школи у Франкфурті. Для цього, однак, треба дуже добре володіти німецькою мовою, тому що в кінці навчання випускників направляють на роботу в театр. «Акценту можна позбутися завдяки спеціальним заняттям з фонетики. Якщо ж цього досягти не вдається, залишається лише одна можливість – провести у Франкфурті один семестр, як студент за обміном», - зауважила Тідтке.

Марними ілюзіями у Франкфурті нікого не тішать. Відкрита критика тут вітається. І часто трапляється так, що в людини виникають проблеми з самим собою, каже Луїзе Аудерш. «Треба вчитися вмінню долати самого себе. Це ж власне тіло, власний голос, власний характер, з яким працюють, власний матеріал. Це може бути боляче. Треба рахуватися з тим, що може не залишитися часу на хобі й інше життя крім навчання.» Попри все, для Луізе ця гра на сцені або в кіно залишається професією її мрії: «Чогось іншого я собі навіть уявити не можу. Це єдина гарна професія. Інші, порівняно з цією, нудні і нецікаві!»