Журналістка з окупованого Мелітополя - про викрадення батька

Світлана Залізецька - директорка "Головної газети Мелітополя" та сайту новин "Регіональне інформаційне агентство - Мелітополь". Місто в Запорізькій області вже в перші дні після початку масштабного вторгнення РФ було окуповане російськими військами. Мера Мелітополя Івана Федорова викрали, а потім обміняли на полонених російських військових. Наприкінці березня викрали батька журналістки Світлани Залізецької, а їй запропонували повернутися до міста. Залізецька розповіла DW як це було.

DW: Коли і за яких обставин було викрадено вашого батька?

Світлана Залізецька: 23 березня о 7 ранку до мого будинку прийшли три чи чотири окупанти. Один був у цивільному, решта у військовій формі РФ з автоматами. Вони провели обшук. Мене тоді не було, я вже виїхала після бесіди з Галиною Данильченко, яка за підтримки окупантів проголосила себе виконувачем обов'язків мера Мелітополя. Вона пропонувала мені співпрацювати з окупантами, просила, щоб із ними працював сайт. Я відмовилася, і вона сказала, щоб я зустрілася з комендантом. Я і на це відповіла відмовою та виїхала з міста. На час моєї відсутності я попросила, щоб батьки були в мене вдома, де їх і застали окупанти. Мого батька посадили в машину та відвезли у невідомому напрямку.

Того ж дня приблизно о 20:20 мені зателефонували із відомого мені номера. Я підняла слухавку, гадаючи, що це журналісти. На іншому кінці мене запитали: "Світлана Йосипівна?" Я відповіла: "Так". "Зараз розмовлятимете". У цей момент я почула як тато сказав: "Свєта! Свєта!" Я говорю: "Тату, де тебе тримають?" Він відповідає: "У якомусь підвалі". Я спитала його, що вони від нього хочуть. Він відповів, що не знає. У цей момент голос із кавказьким акцентом сказав: "Передайте, що ми хочемо, щоб вона була з вами тут". Я сказала, що я це чула, що не поїду до них і не служитиму їм". На цьому бесіда перервалася.

Наступного дня мої знайомі пішли його шукати - до військкомату, комендатури, поліції. Ніхто не дав жодної інформації, мовляв, ми нікого не затримуємо. Насправді, це не так, оскільки не тільки мого батька викрали. Щодня до нас до редакції звертаються до 10 осіб із такими самими проблемами.

Читайте також: Активістка з окупованого Мелітополя: у місті щодня викрадають людей

Після того дзвінка у вас були контакти з тими, хто викрав вашого батька?

Ні. Повторю - одна їхня вимога, щоб я була з ним. А друге, як я розумію, це те, що мені озвучила Галина Данильченко, щоб я працювала на них, чи сайт не працював взагалі. З українських медіа-ресурсів ми єдині, хто доносить правду про життя на окупованій території. Інші перейшли на їхній бік або зачинилися. А ми працюємо, я їм як скалка, тому вони намагаються взяти у заручники батька, якому 75 років, він переніс інсульт.

Ви зверталися за допомогою до української влади. Що вони говорять? Як вам може допомогти міжнародне співтовариство?

Так, зверталася, написала заяви до Служби безпеки України (СБУ), цим займається Національна поліція. Але ситуація складна. Можливо, якщо міжнародне співтовариство про це кричатиме, то це допоможе. Прошу всіх, хто може допомогти в його звільненні.

Ви очікували такого розвитку подій з боку окупаційної влади?

Саме такого не очікувала. Ніхто не сподівався, що на нас нападе Росія. Усі думали, що щось може бути, але не так. Коли я виїжджала, то пропонувала виїхати разом, але батьки відмовилися, мовляв, нас не чіпатимуть. Тепер усі бачать, як вони знущаються з людей похилого віку.

Ви сказали, що спочатку вам запропонувала співпрацювати жінка, яка оголосила себе мером Мелітополя. Тих, хто співпрацює з окупаційною владою, багато чи це окремі випадки?

Це окремі випадки. Наскільки я розумію, саме ці люди дають окупантам списки проукраїнськи налаштованих мешканців, щоби закрити їм рота. Це саме ті, хто слугує окупантам. Наразі вони проголосили себе керівниками міста. Галина Данильченко - депутат міськради від Опозиційного блоку, яка завжди мріяла стати мером, але її не обирали. Це Євген Балицький, колишній депутат Верховної Ради, а зараз депутат облради також від Опозиційного блоку. Це люди, які й раніше прагнули до влади. Вони ніколи не приховували своїх проросійських настроїв.