1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

The Times: глибокі питання міжкультурних конфліктів будуть заховані далеко під ковдру

23 лютого 2006 р.
https://p.dw.com/p/ALun

Європейські видання пишуть на своїх сторінках про судовий процес в Австрії над британським істориком, який заперечував існування голокосту. Навіть незважаючи на те, що Девід Ірвінг визнав себе винним та повідомив, що змінив думку, суд виніс суворий вирок. Швейцарська Tages-Anzeiger з Цюріха з цього приводу пише:

„Три роки в’язниці за висловлення власної думки видаються комусь надто суворим покаранням. Вирок австрійського суду присяжних зробив Девіда Ірвінга, який заперечував існування голокосту, мучеником у праворадикальних колах. Та й мусульманські країни побачать у цьому підтвердження своїх упереджень, що Захід весь час хизується свободою думки, але вона закінчується там, де починається дискусія з приводу голокосту.

Пише Tages-Anzeiger і продовжує:

Втім, вирок можна вважати також сигналом, що навіть у вільнодумному суспільстві не може бути дозволено навіть в ім’я свободи думки розпочинати з нею боротьбу. Девід Ірвінг – зірка поміж правоекстремістських угруповань по всьому світі, які у суперечці із людьми, що мають іншу думку, або ж мову, або колір шкіри використовують не слова, а бейсбольні біти та вибухівку.”

Далі Tages-Anzeiger пише про небезпеку вчинку Девіза Ірвінга:

„Ірвінг не підпалював власноруч будинок із біженцями і нікого не бив, але він надав цим групам ідеологічне підґрунтя і тому теж несе відповідальність за насилля праворадикалів, напади на лівих та іноземців. У залі суду Ірвінг визнав себе винним. Втім, його каяття виглядало не переконливо. Британець зробив кілька прихованих натяків своїм прибічникам, що він тут бере на себе провину, оскільки його до цього примушує австрійська судова система. Це – давній трюк правоекстремістів – посилатися на свободу думки, коли є небезпека втрати власної свободи. Цього разу трюк не спрацював.” – переконана Tages-Anzeiger.

Британська The Times звертає увагу на інший аспект проблеми, а саме законодавство Австрії, яке дозволяє засудити людину за те, що вона заперечує існування голокосту:

„Можна зрозуміти чому Автрія, так само, як і Німеччина, має свої причини карати тих, хто не визнає геноциду, який влаштували нацисти, загалом применшує його розміри або ж намагається знайти виправдання.

Втім, навіть зважаючи на тогочасні умови, розумність цього закону можна поставити під сумнів. Заборона може викликати враження, яке не відповідає дійсності, що злочини нацистів у Німеччині і надалі намагаються перебороти. Насправді це не так. Це може просто призвести до того, що глибокі питання міжкультурних конфліктів будуть заховані далеко під ковдру”, – зазначає The Times

До іншої теми, у німецьких виданнях триває дискусія з приводу покращення системи освіти Німеччини. Приводом для її нового спалаху став візит до Берліна уповноваженого ООН з питань рівності прав на освіту Вентора Муноса Віллалобоса, який піддав критиці зокрема той факт, що у Німеччині дітей вже у 10-річному віці ділять на гімназистів та тих, хто отримуватиме загальну освіту. Kölner Stadt-Anzeiger з цього приводу зазначає:

„Відвідини Німеччини Віллалобосом були повчальними. Не тому, що вердикт експерта ООН з Коста-Ріки про німецьку систему освіти був особливо добре обґрунтованим. Мінос виголошував фрази на зразок „У нас є відчуття, що...” Це не справляло особливо переконливого враження. Втім, за його гіпотезами можна було чітко розпізнати слабкості німецької системи. Брак рівноправ’я, що стосується права на отримання освіти – одна з них. М’яч у ворота системи федералізму, коли освітні питання перебувають у компетенції різних федеральних земель. Все це сьогодні перебуває у досить сумнівному стані. Але багато хто побоюється, що реформа федерального устрою на довший час лише збільшить різницю у шансах на отримання освіти. Перед тим, як парламент ухвалюватиме з цього приводу якісь рішення, він має ґрунтовно подумати.” – пише Kölner Stadt-Anzeiger

До цієї ж теми звертається і видання з Бона General-Anzeiger:

„Вернор Мунос говорив про проблеми німецької системи раннього виділення еліти в школах та небажання змінювати систему федералізму щодо освіти. Ці теми відповідальні чиновники вважають темами-табу. Те, що Мунос завзято критикує асоціальне розподілення дітей по школах різних напрямків, яке до того ж відбувається занадто рано, викликає у чиновників більше роздратування, аніж заохочує до міркувань. Чесних дебатів з цієї теми вони не хочуть. Тож лишається побоювання, що звіт експерта з прав людини дуже швидко буде забутий у шафі міністерства: почитають, підшиють, відкладуть.” – прогнозує General-Anzeiger

Огляд преси підготувала Тетяна Карпенко