Як виживає прикордоння Сумщини під російськими обстрілами

Невелике охайне селище Велика Писарівка, що за шість кілометрів від українсько-російського кордону, до березня 2024 року жило відносно спокійно. На початку повномасштабного вторгнення російські війська пройшли через населений пункт і рушили в напрямку Сум. Згодом поблизу селища тривали бої. Після звільнення Сумщини у квітні 2022 року до Великої Писарівки почали повертатися жителі. Відтоді, як кажуть місцеві, життя було "стерпним", вибухи лунали нечасто. Станом на початок березня у селищі проживали близько чотирьох тисяч людей, тоді як до повномасштабного вторгнення - шість тисяч.

Але з середини березня все змінилося. Російська армія почала масовано обстрілювати прикордоння Сумщини, зокрема, використовуючи керовані авіабомби - КАБи. "За п'ять днів не стало Великої Писарівки", - зі сльозами на очах говорить місцева жителька Віта, яка евакуювалася з громади. За оцінкою місцевої влади, населений пункт зруйнований на 40 відсотків. Деякі села Великописарівської громади, розташовані ближче до російського кордону, знищені практично повністю. За два тижні березня Сумська обласна військова адміністрація зафіксувала 567 обстрілів Великописарівської громади, зокрема 197 ударів керованими авіабомбами. 

Чому жителі прикордонних селищ не виїжджають

Порожньою вулицею в центрі Великої Писарівки на велосипедах проїжджають місцевий житель Микола з дружиною Тамарою. Вони їздили на інший край селища, аби подивитися, наскільки пошкоджений обстрілами будинок матері Миколи. У вцілілій власній оселі подружжя нині живуть літні батьки і чоловіка, і дружини. Микола розповідає: коли почалися обстріли, його тесть навідріз відмовився залишати рідну хату. "Я тут народився, я тут і вмру", - переказує Микола слова свого родича. Уся родина перебралася жити в погріб і вирішила не виїжджати попри небезпеку і складні умови. 

Після обстрілів у Великій Писарівці зникли світло і газ. 75-річний Михайло Тимофійович, якого ми зустрічаємо на лавці під двором, каже, що його рятує піч у будинку. Виїжджати пенсіонер не має наміру: "Я в (радянській - Ред.) армії служив, виживу де завгодно".

На сусідній вулиці Надія, жінка середнього віку, поспіхом зачиняє віконниці свого будинку. Вона виїхала у сусіднє місто Охтирка після перших обстрілів й повернулася на кілька годин, аби доглянути за господарством. "Страшно. Щось робиш і чуєш, що вже десь бухнуло. Так що буду бігом поратися і назад", - каже жінка.

Обстріли прикордоння на Сумщині

У Великій Писарівці зруйнований весь адміністративний центр: будівлі адміністрації, лікарні, два корпуси школи, будинок культури, відділок поліції, будівля суду, бібліотека. На одній з вулиць у приватному секторі немає неушкоджених будинків. Приватні садиби в інших районах залишаються більш менш цілими. Місцевий житель Юрій показує DW свій вцілілий будинок: зсередини стеля по периметру пішла глибокими тріщинами. Чоловік каже, що коли "прилітало" неподалік, дах піднімався і опускався від потужної вибухової хвилі. 

Інтенсивні російські обстріли Великої Писарівки і громади почалися 12 березня. Того ж дня російські добровольці, які воюють на боці України у складі підрозділів легіону "Свобода Росії", Російського добровольчого корпусу (РДК) та "Сибірського батальйону", зайшли на територію РФ у Бєлгородській і Курській областях, які межують із Сумщиною. За словами представників легіону "Свобода Росії", метою операції було змусити російську армію перекинути сили на цей напрямок з інших гарячих точок на фронті. Деякі жителі Великої Писарівки, з якими поспілкувалася DW, пов'язують посилені обстріли прикордоння на Сумщині з рейдами російських добровольців, але не хочуть говорити про це відкрито. 

Як працює поліція біля кордону

Після щоденних бомбардувань Великої Писарівки у березні з чотирьох тисяч людей у селищі залишилося близько п'яти сотень. "Здебільшого це населення похилого віку, люди, які кажуть, що їм нікуди їхати, тримаються за худобу, господарство. Поки сусіду не розбили будинок, люди не хочуть виїжджати", - розповідає начальник відділення поліції у Великій Писарівці Артур Кряж. Тим не менш більшість населення буквально протягом тижня виїхали своїм транспортом або автобусами, які організувала місцева влада. 

Поліцейські залишалися у селищі цілодобово. Вони допомагали вивозити людей і надавали першу допомогу пораненим. Підвал під розбитим відділком поліцейські перетворили на тимчасовий штаб: обладнали буржуйкою, електроплитою, розкладними ліжками, аби лишатися на роботі на ніч. Артур розповідає, що коли поруч на поверхні падали КАБи, він відчував вибухову хвилю навіть на глибині у кілька сходових прольотів. 

Коли обстріли дещо вщухли, поліцейські вже не чергують цілодобово, утім намагаються стежити за порядком у спорожнілому селищі. Кілька місцевих, з якими поспілкувалася DW, стверджували, що після того, як більшість людей виїхали з Великої Писарівки, там почали орудувати мародери - виносили з будинків побутову техніку й цінні речі. Начальник Великописарівської поліції Артур Кряж каже, що зафіксованих випадків мародерства не було: "Ми виставили блокпости, перевіряємо всіх, хто виїжджає, хто заїжджає… Ми фотографуємо всіх і все майно, наскільки це можливо, яке вивозиться, документи, транспорт. Якщо у нас з'являться випадки зникнення речей або майна, ми зможемо підняти цю інформацію".

Евакуація з прикордонних селищ Сумщини

Більшість мешканців Великописарівської громади виїхали до сусідньої Охтирки. Це місто за 50 кілометрів від українсько-російського кордону було одним з перших, яке прийняло на себе удар на початку повномасштабного вторгнення. Нині тут майже не помітні сліди від масштабних руйнувань. Натомість, за словами місцевих, місто переповнене переселенцями з прикордоння.

У приміщенні одного з дитячих садочків Охтирки обладнано тимчасовий притулок для людей, які евакуювалися з небезпечних районів. У класних кімнатах розставлені ліжка, є душові кімнати. Співробітники їдальні безкоштовно готують сніданки й обіди для вимушених переселенців. 

Віта з 14-річним сином Романом виїхали з села Лугівка Великописарівської громади за чотири кілометри від кордону. Нині село зруйноване на 90 відсотків і відрізане від цивілізації - єдиний міст через Ворсклу, яким можна було дістатися до Лугівки, розбитий. "Ми виїхали в Охтирку, з Охтирки поїхали в Київ, з Києва - на Західну Україну. Там ми побули два тижні, поки не закінчилися гроші", - розповідає Віта.

Жінка повернулася на Сумщину до інших членів своєї родини: тітки, братів, мами і бабусі, які виїхали з Лугівки до Охтирки дещо пізніше. 87-річна бабуся Віти Ніна Олександрівна переживає уже другу на своєму віці війну. Вона крізь сльози розповідає, як чула вибухи і гул літаків над своїм будинком: "Летить, а в мене вже серце перевернулося… Хоч би вже вбило, а то не вбиває, а мучить. Я до останнього не хотіла їхати". Ніна Олександрівна виїжджала останньою з членів своєї родини. Евакуюватися їм допомагала поліція. 

Де жити переселенцям?

Родина Віти з семи людей збирається виселятися з притулку у садочку, адже незабаром там відновиться навчання для малюків. Переселенці з Лугівки знайшли дім в Охтирці: "Бабуся нас пускає туди. Дім великий, зі зручностями. За квартплату гроші брати не буде, каже, просто підтримуйте порядок у хаті", - розповідає Віта.

Інша жителька тимчасового притулку пенсіонерка Валентина планує їхати до сина, який живе і працює в Сумах. Жінка розповідає, що не хотіла заважати хлопцю, оскільки їм доведеться тіснитися в одній кімнаті в гуртожитку, але іншого житла знайти не вдалося. Понад усе Валентина хоче повернутися додому, у Велику Писарівку. "Я б полетіла на крилах. Я живу тут, а душа моя - там, - каже пенсіонерка. - Але діти мене не пускають. Світла нема, газу нема. Можливо, буде другий наступ - цього теж ніхто не відкидає".

КАБи і загроза нового російського наступу

У Великописарівській громаді й інших прикордонних селах зберігається загроза обстрілів російською авіацією, артилерією, мінометами та безпілотниками, а також загроза диверсійно-розвідувальних груп, говорить начальник Сумської обласної військової адміністрації Володимир Артюх. Але головною небезпекою залишається активність російської тактичної авіації і загроза з повітря, каже Артюх: "Вони (російські військові. - Ред.) починали з 250-кілограмових бомб, потім - пів тонни, зараз вони уже застосовують на Сумщині керовані бомби вагою півтори тонни ". За словами чиновника, регіону потрібні засоби ППО, які могли б збивати російські літаки, які запускають КАБи.

Сумська ОВА ще торік рекомендувала жителям 115 населених пунктів у п'ятикілометровій зоні біля українсько-російського кордону виїхати до більш безпечних районів. За даними ОВА, близько шести тисяч людей з 30 тисяч населення дослухалися цієї рекомендацїї.

"Упевнений, що після потужних ударів авіації, які були завдані по Великій Писарівці і уздовж всього кордону окупаційними військами Росії, багато людей виїдуть з цієї небезпечної зони", - каже Володимир Артюх. Водночас очільник ОВА не бачить ознак підготовки російської армії на кордоні з Сумщиною до повторного наступу, а несподівана атака, як у 2022 році, нині неможлива. І біля обласного центру, і неподалік кордону, де побувала DW, активно будуються фортифікаційні споруди. 

"Будемо відновлювати": відбудова після обстрілів

Голова Великописарівської громади Людмила Бірюкова крокує по розтрощеному склу, яким упереміш з розкиданими книжками всіяна підлога бібліотеки у центрі Великої Писарівки. У будівлі немає вікон, звисають шматки стелі - поруч був "приліт". "Задумок було мільйон - не встигли", - зітхає Людмила. У бібліотеці саме завершували ремонт. Вона мала стати культурним і освітнім відкритим простором. 

Так само громада майже відновила будинок культури, пошкоджений обстрілами ще в 2022 році. Нині приміщення потрощене й вигоріле зсередини, а поруч видніється вирва від КАБу завглибшки у людський зріст. Тим не менш очільниця громади налаштована оптимістично: "Думаю, усе трошки заспокоїться і будемо відновлювати". Чиновниця розраховує на міжнародних донорів. З деякими партнерами вже налагоджені контакти з часів відбудови у 2022 році.

DW відвідали Велику Писарівку наприкінці березня 2024 року. У середині квітня Людмила Бірюкова повідомила нам у телефонній розмові, що кількість обстрілів у громаді зменшилася, на декількох вулицях селища з'явилося світло. Газова служба почала перевірку газогонів на наявність пошкоджень і готується до їхнього запуску. За словами Людмили Бірюкової, попри обстріли і самого селища, і його околиць місцеві жителі почали повертатися до своїх домівок.