"Оголені": від насолоди до шоку

Оголеність може і надихати, і шокувати. Це демонструють експонати виставки "Оголені" ("Nuds") у Музеї мистецтва та культури в німецькому Мюнстері (LWL-Museum für Kunst und Kultur). Тема експозиції - різні способи інтерпретації оголеної натури та її художньо-історичний розвиток упродовж ХІХ - ХХІ століть, розповідає DW заступниця директора музею та кураторка виставки Таня Пірсіґ-Маршалл (Dr. Tanja Pirsig-Marshall).

У різні епохи художники зображували людське тіло то чуттєвим, то досконалим, то вразливим, то відразливим. Експонати наочно розповідають про ідеали краси, про тіло як товар, "чоловічий" і "жіночий" погляди на оголену натуру, про чорних одалісок, сюрреалістичні і (не)сексуалізовані тіла, гендерне розмаїття, використання тіла в політичному контексті тощо.

Більшість із 90 робіт надала британська галерея Tate. Серед них Огюст Роден, Гвен Джон, Едґар Деґа, Анрі Матісс, Пабло Пікассо, Френсіс Бекон, Джексон Поллок, Марлен Дюма, Сара Лукас, Трейсі Емін, Аліса Ніл, Занеле Мухолі, американська арт-група Guerilla Girls. Їх доповнюють артефакти з колекції музею Мюнстера: роботи Едварда Мунка, Карла Шмідта-Ротлуфа, Августа Маке і Віллі Баумайстера. Картини, фотографії, скульптури та відео згруповано тематично: від середньовічних до сучасних абстрактних і політично-забарвлених зображень оголеного тіла.

Реальні та ідеальні образи тіла

У XIX столітті оголена натура була невід'ємною частиною художнього навчання в академіях. Художники (переважно - чоловіки) надихалися мотивами з міфології та Біблії. Вони чітко розподіляли ролі між статями: чоловіче тіло зображувалося активним і героїчним, а жіноче - пасивним, вразливим, еротичним і бажаним.

Читайте також: Топлес-активістки - про особливості рівноправності у Німеччині

Тривалий час в академіях були лише натурники-чоловіки, а оголених натурниць можна було малювати лише в спеціальних приватних салонах. Саме там були зроблені ескізи Бернгарда Панкока і Крістіана Рольфса, представлені на виставці.

Невдовзі оголена натура утвердилася як самостійний жанр. Людське тіло почали використовувати для зображення певних ідеалів, поглядів, політичних ідей. Художники кінця ХІХ-початку ХХ століття дедалі частіше малювали оголене тіло не лише в міфологічних контекстах, а й у буденній обстановці.

У цей час було створено багато картин із зображеннями купальниць. Тоді як Поль Сезанн і Анрі Матісс зобпражали їх на берегах оточених деревами водойм, Едґар Деґа і П'єр Боннар показували жінок в інтимнішій атмосфері - на картинах вони купаються або розчісують волосся, немов художники підглядають за ними в замкову щілину. Тіло більше не поміщали в жанрові та історичні рамки, замінивши їх на реалістичніші сцени. Купальниці досі є важливим мотивом у мистецтві.

Чоловічий погляд на чоловіче тіло

1912 року німецький експресіоніст Людвіґ Майднер (Ludwig Meidner) написав картину "Апокаліптичне місто". На зворотному боці цього полотна він намалював оголеного чоловіка, що спить.

Художник зобразив його у розслабленій позі - він лежить на спині, закинув за голову руки і розкинув ноги, геніталії чоловіка повністю оголено. Водночас поза чоловіка - "типово" жіноча, майже копія "Сплячої Венери". Чоловіча фігура здається пасивною, призначеною винятково для розглядання - що було вельми незвично на початку ХХ століття. Художник поміняв традиційний фокус, помістивши в центр твору не жіночу оголеність, а естетичність і сексуальність чоловічого тіла.

Тіло як політичний інструмент

Фемінізм та інші політичні рухи відкрито і критично ставляться до оголеності. Вони ініціюють переосмислення наявних стереотипів, традицій і ролей, а також вимагають свободи розпорядження своїм тілом. У 1970-ті роки активізувався феміністський мистецький рух, який перевернув деякі сексуальні, етнічні та традиційні гендерні ролі.

Читайте також: Герой обкладинки Nirvana подав до суду на гурт через "дитячу порнографію"

Ілюстрацією може послужити картина "Турецька лазня" і "Пол Росано, який лежить" художниці Сільвії Слей. Для її творчості характерне зображення чоловіків у стереотипних жіночих позах - своєрідні пародії на більш ранні твори художників-чоловіків, які зображували оголених жінок як еротичний об'єкт.

Конфлікту між стереотипом ідеальної домогосподарки, сексуальною свободою і домашнім насильством присвячена серія з 14 фоторобіт "Повстання лібідо" Джо Спенс. У них вона візуалізує кліше і пориває з ними, розміщуючи серед фотографій миловидної домогосподарки - застебнутої на всі ґудзики, в капцях і з пилососом у руках - зображення стражденної жінки в сексуальній чорній білизні та рясно вимазаної кров'ю, що символізує вразливість жіночого тіла.

Емансипація і прагнення зупинити об'єктивізацію жіночого тіла, як і раніше, надихають художників і рухають ними. Багато творчих людей продовжують боротися за рівні права для жінок у світі мистецтва. Як, наприклад, американська артгрупа Guerrilla Girls - на виставці "Nudes" можна побачити їхній знаменитий плакат з (не)жартівливим написом: "Жінки мають бути голими, щоб потрапити до Метрополітен-музею?"

Різноманітність і відкритість

Пошук гендерної та расової ідентичності є центральними темами у фотографічних роботах Ротімі Фані-Кайоде. Уродженець Лагоса спеціалізувався на фотографіях чорних натурників і використовував як декор артефакти традиційної культури народу йоруба. На фотографіях серії його робіт "Abiku (Born то Die)" зображено чорного оголеного чоловіка в різних позах із пластиковою трубкою, обвитою навколо шиї або тіла. Ці зображення амбівалентні. Вони сповнені еротики і напруги (як випливає з назви, йдеться про смерть). Відчувається відсилання до стереотипу про чорне тіло, яке принижене до статусу об'єкта, і до розправ суду Лінча, жертвами яких особливо часто ставали чорні. З іншого боку, ці фотографії можна інтерпретувати й крізь призму садомазохістських сексуальних практик.

Також на виставці представлено фотографії південноафриканки Занеле Мухолі, яка називає себе "візуальною активісткою" і виступає проти расизму, ненависті та насильства, з якими, як і раніше, стикається ЛГБТК спільнота в Африці та в усьому світі. Вона створила галерею фотопортретів геїв і лесбійок Південної Африки, а потім стала фотографувати себе. У результаті з'явилося 365 чорно-білих автопортретів, один з яких обрали для презентації виставки "Nudes" в Мюнстері.

Виставка проходитиме в Музеї мистецтва і культури в місті Мюнстер до 14 квітня 2024 року.