Чому вирок "Беркуту" за розстріли на Майдані здивував усіх
19 жовтня 2023 р.
Окупація Криму та Антитерористична операція на Донбасі, кількаразова зміна керівництва країни і реформи правоохоронної системи, втеча одних підозрюваних і обмін інших, пандемія COVID-19, смерть присяжного і, зрештою, повномасштабне вторгнення Росії - на шляху процесу про розстріл мітингувальників у центрі Києва 20 лютого 2014 року поставало чимало перешкод. І от у середу, 18 жовтня, через дев'ять років і вісім місяців від початку розгону Євромайдану, Святошинський райсуд української столиці, зрештою, був готовий відповісти: чи винні п'ятеро бійців тодішнього міліцейського спецназу "Беркут" у масовому вбивстві 48 та пораненні 80 протестувальників.
Вирок без ажіотажу
Оголошення вироку у справі, яку вважали чи не найважливішою і водночас наймоторошнішою серед усіх розслідувань Євромайдану, прокурори, адвокати, представники потерпілих анонсували останні кілька тижнів. Утім, 321-ше й останнє засідання суду не зібрало натовпу преси та слухачів. Окрім учасників процесу - обвинувачених "беркутівців" Сергія Тамтури і Олександра Маринченка, їхніх захисників, двох прокурорів, кількох потерпілих та їхніх адвокатів - у стандартній залі зранку чекали шість телекамер, знімальна група європейських документалістів і з десяток судових репортерів, які стежили за розслідуванням ледь не з першого дня.
Із п'ятихвилинним запізненням до зали заходять судді Сергій Дячук і Марина Оздоба, за ними троє присяжних: інженер-будівельник Ярослав Сушкевич та пенсіонери Юрій Щербаков і Анатолій Годлевський. В руках у Оздоби стос паперу завтовшки зо три академічні словники - вирок викладений на 1714 сторінках, на його складання пішло 11 місяців.
Попри загальні очікування слухати весь цей текст найближчі три дні суддя Дячук проголошує лише резолютивну частину вердикту. Здивування - головна емоція, що проступає на обличчях присутніх у наступні 23 хвилини.
"Чорна рота"
Рік тому у фінальних дебатах прокурори департаменту у справах Майдану Ігор Земсков та Олексій Донський вимагали для обвинувачених довічного ув'язнення. Того ж просили й потерпілі протестувальники та родичі вбитих. Тамтурі, Маринченку, ще двом бійцям спецроти Павлу Аброськіну і Сергію Зінченку, а також заступнику командира столичного полку "Беркута" Олегу Янішевському закидали організацію терористичного акту з метою перешкоджання мирним зборам, перевищення службових повноважень, масове вбивство і каліцтво протестувальників, а також викрадення табельної зброї.
Саме київська спецрота, за версією слідства, була відповідальна за більшість смертей 20 лютого 2014 року. Близько 9-ї ранку того дня її бійці відкрили вогонь по євромайданівцях, які рухалися вгору по вулиці Інститутській у бік урядового кварталу. За перші пів години було вбито 25 і поранено 12 мітингувальників, за наступні дві з половиною години - ще 22 і 21 відповідно.
Все це знімали на відео десятки журналістів, фіксували вуличні камери. Після оприлюднення записів підрозділ ідентифікували чи не одразу ж - бійці спецроти у той день вирізнялись поміж інших силовиків чорною формою з жовтими нарукавними пов'язками. Встановити ж особи "беркутівців", які сховали обличчя під балаклавами, було непросто. Міліціонери відмовлялись впізнавати навіть командира Дмитра Садовника, якого важко сплутати із кимось ще через протез правої кисті.
21 лютого рота Садовника повернулась на столичну базу "Беркута" - там міліціонери з різних областей тримали оборону на випадок штурму. Наступного дня з Києва втік Віктор Янукович, владу брали до рук лідери Євромайдану. Кільканадцять бійців спецроти, побоюючись помсти мітингувальників, у наступні дні теж таємно залишили столицю. Тоді ж з бази зникла й табельна зброя, яку "беркутівці" брали з собою на Майдан.
Зброю знайшли у річці
Автомати, пістолети та помпові рушниці через півтора року правоохоронці дістануть з річки Віта на київському Жуковому острові - після того, як кілька ветеранів-афганців зізнались, що 24 лютого 2014 року допомагали топити її Садовнику та командиру столичного "Беркута" Сергієві Кусюку. Висновки подальшої балістичної експертизи цієї зброї, гільз та куль, знайдених на вулиці Інститутській, а також витягнутих з поранених і вбитих майданівців - головний доказ проти бійців спецроти.
Прокурор Ігор Земсков розповідав у суді, що балістичні лабораторії МВС перші роки саботували проведення експертиз, тож слідство замовило їх у Харківського НДІ міністерства юстиції - кваліфікацію його експертів відразу почав ставити під сумнів уже захист обвинувачених. Харківські балістики ідентифікували гільзи та кулі, відстріляні з табельної зброї 15 бійців спецроти.
Кулі з "калашникових" Аброськіна та Зінченка знайшли у тілах загиблих. Янішевський начебто взяв автомат пораненого напередодні бійця - з нього теж вбито людину. Гільзи та скривавлені кулі, випущені з автомата Маринченка, нібито знайшли біля входу до станції метро "Хрещатик", утім, слідству їх передали лише у 2017 році, тож суд відмовився взяти цей доказ до уваги. Доказів пострілу зі зброї Тамтури немає.
Попри такі розбіжності, обвинувачення наполягало, щоб дії спецроти розглядались сукупно - як організованого підрозділу, чиї командири Садовник і Янішевський отримали наказ "про невибіркове застосування зброї до невизначеного кола осіб" від Кусюка, якому такі настанови дало керівництво МВС. Міліціонери наявність наказів заперечували. А їхні захисники зазначали: правоохоронці мали право без жодних наказів застосовувати зброю, захищаючи власне життя та життя колег - адже зранку 20 лютого майданівці першими відкрили вогонь.
"Ні, такого права у міліціонерів не було. Не було станів, які дозволяли вбити 48 людей і поранити 80 людей. Не було таких передбачених законом обставин", - заперечувала у своїй фінальній промові перед присяжними адвокатка потерпілих Євгенія Закревська. "Беркутівці" із відмінною бойовою підготовкою того дня спершу відкрили вогонь на ураження по натовпу, а потім прицільно вбивали беззбройних громадян, наголошувала вона, - бо "ненавиділи протестувальників".
Читайте також: "Справа Чорновол" - прогалини слідства чи нове трактування подій на Євромайдані?
Між судами та АТО
21 лютого 2014 року Верховна Рада ухвалила закон "Про недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань". Він не просто звільнив євромайданівців від відповідальності за порушеними справами, а й взагалі унеможливив розслідування ймовірно вчинених ними тої зими злочинів, окрім умисних вбивств.
За чотири дні Арсен Аваков - призначений парламентом виконувачем обов'язків міністра внутрішніх справ - видав указ про розпуск "Беркута". Утім, по факту, спецназівців, які для багатьох стали уособленням жорстокості поваленої влади, з міліції звільняти не поспішали.
"Коли вже почалась активна фаза бойових дій на сході, (глава МВС Аваков - Ред.) запропонував підрозділу взяти участь, зауваживши, що він отримає індульгенцію за події на Майдані. Нам дали зрозуміти, що якщо не погодимось - буде непереливки. Двох працівників (Аброськіна і Зінченка - Ред.) тоді затримали у квітні, і, щоб запобігти подальшим переслідуванням, підрозділ поїхав у АТО", - згадував Янішевський у своєму єдиному інтерв'ю 2016 року, яке давав вже з тюрми.
Його, Тамтуру та Маринченка заарештували навесні 2015-го. 20 бійців спецроти та її командир Садовник на той час встигли втекти від слідства - до Криму, самопроголошених "республік" Донбасу, у Росію та Білорусь.
Наприкінці грудня 2019 року п'ятеро обвинувачених теж поїхали на Донбас - під конвоєм, просто з зали суду. Попри протести прокурорів і потерпілих їх передали самопроголошеним "Л/ДНР" - такими були умови "великого обміну" полоненими. На подив багатьох, за кілька місяців Тамтура і Маринченко повернулись до Києва й оголосили, що й далі доводитимуть свою невинуватість.
Ще до обміну суд погодився: у слідства немає прямих доказів того, що вони стріляли 20 лютого по протестувальниках. Обох залишили на свободі, а Маринченко навіть через суд домігся поновлення на службі в поліції.
Читайте також: Вишинський, ексберкутівці і Ко: що відбувається зі справами учасників обміну
Від довічного ув'язнення до виправдання
У травні 2022 року колишні "беркутівці" вперше виступили в суді. Вони розповідали, як прокинулись 20 лютого близько 9-ї ранку, коли навколо вже "творився хаос", як відступали від Жовтневого палацу з іншими міліціонерами. Маринченко сховався від "пострілів з усіх боків" у будівлі клубу Кабміну, де прочатував до наступного ранку, а Тамтура, оглушений вибухом петарди, - за бетонною барикадою поруч, за кілька годин звідти його забрали у шпиталь.
Тож зрештою суд присяжних виправдав Тамтуру за усіма обвинуваченнями, таким чином відкинувши ідею про спільну відповідальність спецроти. Маринченка визнали винним лише у перевищені службових повноважень із застосуванням зброї, йому призначили покарання у п'ять років позбавлення волі, однак із врахуванням "закону Савченко" цей термін сплив ще в СІЗО.
18 жовтня до і після оголошення вироку обидва ексміліціонери уникали запитань журналістів та відверталися від об'єктивів. Тамтура радісно обіймався з дружиною. Маринченко зазначив, що не визнає провини у перевищенні повноважень. Однак його адвокат Олександр Горошинський, відомий також захистом Віктора Януковича, якого обвинуватили в організації розстрілів на Інститутській, не захотів говорити про апеляцію, допоки не вивчить повний текст вироку. "Ми раді, що наші клієнти на свободі", - посміхався він до журналістів, чекаючи в коридорі, поки принтер судді Дячука надрукує кожному учаснику засідання його 1714 сторінок.
Однак колега Горошинського Стефан Решко беззаперечно оскаржуватиме заочні вироки Янішевському, Аброськіну і Зінченку. Присяжні визнали їх винними у перевищенні повноважень, змові з метою масових убивств протестувальників способом, небезпечним для життя інших, а також замахах на такі вбивства. Утрьох спільно вони причетні до загибелі 31 та поранення 44 євромайданівців, до того ж Янішевський окремо відповідальний ще за чотирьох убитих і вісьмох покалічених.
"Янішевський (…), перевищуючи міру, необхідну для виконання покладених на міліцію обов'язків, з метою забезпечити евакуацію правоохоронців з будівлі Жовтневого палацу (…) віддав явно злочинний наказ підлеглим на невибіркове застосування вогнепальної зброї, що явно не відповідало обстановці", - оцінював суддя Дячук дії командира "Беркута". Його засудили до довічного ув'язнення, Аброськіну і Зінченку дали по 15 років.
Читайте також: Десять з десятьох: чи засудять Януковича та його силовиків за розгін Євромайдану
Повстання, а не мирний протест
"Я розчарований", - визнає, похнюпившись, прокурор Ігор Земсков. "Не падай духом, будемо оскаржувати", - підбадьорює його колега Олексій Донський.
Двоє чи не найвідоміших обвинувачів у справах Майдану помітно приголомшені. Суд не тільки не погодився з їх старанно виписаним наполегливим твердженням про "конклюдентність" - тобто узгодженість дій всіх бійців спецроти, а й відмовився кваліфікувати розстріли як теракт і умисне перешкоджання мирним зборам. Але саме на такому трактуванні базуються чи не всі справи проти інших підрозділів "Беркута", а до того ж - "материнська справа" про відповідальність за вбивства Віктора Януковича і силовиків.
"Як це суд не вбачає терористичний акт в діях "Беркута"?! ЄСПЛ вбачає, а цей суд не вбачає?! А рішення ЄСПЛ хіба не обов'язкові для застосування в українських судах", - обурюється до кореспондента DW адвокат Віталій Титич, один із представників родин загиблих у процесі.
При цьому він посилається на низку рішень Європейського суду з прав людини, винесених за позовами протестувальників на початку 2021 року. Утім, кореспондент DW так і не знайшов у них такої оцінки подій 20 лютого, та й взагалі жодних згадок про тероризм. ЄСПЛ, однак, встановив: застосування правоохоронцями надмірної та іноді брутальної сили до протестувальників, щоразу жорстокіші розгони мали на меті змусити громадськість утриматись від участі у протестах. Це, на думку адвоката, і є описом теракту - насильства з метою залякування.
Титич теж має намір подавати апеляцію, та зараз виглядає пригнічено і не береться оцінювати, скільки років займе оскарження вироку. "Я думаю, що ж треба поміняти, щоб нашу позицію врахували у новому розгляді, а не скільки він займе часу", - каже представник потерпілих. Його позиція з роками дедалі більше тяжіє до конспірології. Розстріли 20 лютого адвокат вважає терактом, однак не "Беркута", а російських спецслужб - як і всі інші події Євромайдану, що підіймали градус насильства задля створення картинки "громадського конфлікту", що мало б виправдовувати анексію Криму. Титич вважає, що "стрілянина євромайданівців у правоохоронців" дала привід для подальших дій "Беркута", а показні вбивства протестувальників мали б спровокувати ще більший сплеск насильства.
"Теоретично це можливо, - коментує подібні версії суддя Сергій Дячук, коли після проголошення вироку, знявши мантію, повертається до судової зали. - Але доказів цього немає". Зібравши навколо себе журналістів, він береться тлумачити вирок - це відверто екстраординарний вчинок як для українського судочинства. Працюючи над вердиктом разом із присяжними, Дячук останні 11 місяців не міг розглядати інші справи і, здається, скучив за публічними слуханнями.
"Беркутівці" на Інститутській не розганяли протест і не мали такої мети, проголошує суддя нове трактування вже історичних подій. "Коли бійці відтіснили протестувальників від Жовтневого палацу, то з 9:12 до 9:16 припинили стріляти - бо досягнули мети і мали змогу поновити евакуацію міліціонерів. А те, що почалося о 9:17, виходить за рамки будь-яких операцій і було свавільним умисним позбавленням життя, безмотивним невибірковим застосуванням зброї", - обґрунтовує він.
Події 20 лютого 2014 року, за рішенням суду, відтепер не є мирним протестом. "Якщо ми вважаємо це Революцією гідності, то мало місце збройне повстання людей проти тиранії, свавілля. І, незважаючи, що в національному законодавстві немає права на повстання, ми розцінили ситуацію як природне право народу на зміну влади…", - захоплено пояснює Дячук.
"Мої потерпілі не чинили ніяке повстання, - кидає на це адвокат Титич. - Вони без зброї брали участь у мирних зібраннях. А їх за це вбили".