1. Перейти до змісту
  2. Перейти до головного меню
  3. Перейти до інших проєктів DW

Newsweek: Як Європа втратила Україну

28 січня 2010 р.

"Європейський союз зазнав поразки в Україні",- так починається стаття в свіжому номері європейської версії американського журналу Newsweek. Автор аналізує, чому Європа "зрадила своїм інтересам та ідеалам".

https://p.dw.com/p/LinA
Фото: AP

"Через шість років по тому, як народний вибух надії та проєвропейського ентузіазму сколихнув Київ, під час нинішньої президентської кампанії Україна – далі від ЄС, ніж будь-коли. Україна глибше в боргах, більше корумпована і така ж некерована, як і 2004-го, коли сотні тисяч людей вийшли на вулиці Києва, щоб підтримати лідерів "помаранчевої революції". Ці лідери запропонували їм демократію, реформи та членство в ЄС замість більшої залежності від Росії. Це був апогей здатності Європи випромінювати "м’яку силу" (так у політології називають здатність впливати завдяки культурній та політичній привабливості – РГ).

Замість того, щоб скористатися моментом, Брюссель відповів байдужістю. Займаючись внутрішніми суперечками про нову конституцію та побоюючись, що східноєвропейські заробітчани заполонять Захід, власті ЄС утримувалися навіть від того, щоб назвати Україну "європейською країною" та відмовлялися започаткувати формальний процес вступу. В результаті, хто б не переміг у другому турі виборів президента наступного тижня, золота можливість зробити країну прозахідною була втрачена.

Позитивний приклад Туреччини

Flash-Galerie Symbolbild EU Beitritt Türkei
Туреччина - успішний приклад впливу ЄС.Фото: picture-alliance/ dpa/dpaweb

Прохолодне ставлення ЄС до України важко зрозуміти. Щоб усвідомити, наскільки потужним може бути перспектива членства, достатньо поглянути на Туреччину – кандидата, що сильно змінився за минуле десятиліття. Політично пов’язані клани та безнадійні борги були замінені на споживчі кредити, ефективні банки та зародження так званої "економіки знань". Руки військових, які тримали мертвою хваткою політику і економіку (майже) прибрали, демократичні реформи допомогли розбудові відкритого суспільства. Все це було зроблено турками. Європі це коштувало лише сигналу, що членство можливе, та інтенсивних дипломатичних зусиль допомогти Туреччині змінитися (які не припинялися навіть тоді, коли ставлення ЄС до Туреччини охолонуло).

Короткозорість Європи

Чому Україні ніколи не дали схожої можливості, попри те, що в багатьох сферах освіти, індустріалізації та культури вона більш природно пасує до Європи? Одне з пояснень – це час. Турки всерйоз заговорили про членство 2002 року. 2005-го, коли Туреччину сприйняли як кандидата, в ЄС почала поширюватися "втома від розширення". Чимало ключових членів, особливо Німеччина й Нідерланди, відчули, що розширення достатньо коштувало і зайшло достатньо далеко, в той час як країни, що підтримували Туреччину, використали весь свій політичний капітал. Україна здавалася занадто далеким кроком.

Більш глибоким поясненням була відсутність далекоглядності. У випадку з Україною ЄС дозволив короткостроковому мисленню та зайнятості конституційною реформою святкувати перемогу над стратегічним мисленням. Чимало старих членів ЄС були знервовані тим, що велика нова країна, така як Україна, може за умови нових правил голосування зменшити їхній вплив у ЄС. Так вони проігнорували чудову можливість стабілізувати свій східний фланг, попри те, що Москва, яка голосно противилася вступу України до НАТО, ніколи не виступала проти розширення ЄС.

Україна може повернутися до Росії

Якщо бути чесним, то українська еліта не стала помічником. Наприклад, дорога (за обсягом грошей – РГ) минулорічна ініціатива ЄС допомогти модернізувати українську газотранспортну систему провалилася через спротив Києва запровадженню прозорості та зниженню рівня корупції.

Gasstreit Russland Ukraine
Росія "хоче прибрати до рук скарби України".Фото: AP

Яка б не була причина, результатом стало те, що поки українські політики на словах усе ще підтримують ідею вступу країни до ЄС, реальна перспектива такого кроку зменшується із її наближенням до економічного колапсу. За минулі роки боротьба в середині "помаранчевого" табору призвела до дедалі нових популістських витрат, які переважно фінансувалися шляхом друкування грошей.

Зростання цін на енергоносії зробили ключові для Україні алюмінієву та стальну промисловість менш конкурентоздатними, уряд вирішив не підвищувати ціни на газ для населення і сам покрив різницю. Результатом став зовнішній борг, який цього року становить 37 мільярдів доларів. МВФ може покрити частину цієї суми, але угода про співпрацю з ним від 2008 року зараз буксує, бо політики не хочуть робити болючі скорочення витрат. Так Київ, очевидно, повернеться до Москви, в якої теж є проблеми з грошима, але яка дуже хоче прибрати до рук скарби України – газову трубу та фабрики з виробництва металу.

Україна не відбулася?

Але угода з Росією коштуватиме Україні великого шматка незалежності й зробить неспокійне сусідство ще менш безпечним. Не спромігшись скористатися моментом, Європа не виправдала сподівань українського народу та зрадила власним інтересам та ідеалам. Опитування в стилі "не все втрачено" показують, що понад 70 відсотків українців все ще прагнуть вступу до ЄС, але близький колапс країни зробив її інтеграцію в Європу безмежно більш складною. Спроба повернути ситуацію буде непривабливою перспективою для Брюсселя. Але гірше за це лише перспектива мати на східному кордоні Європи державу, що не відбулася".

Автор: Оуен Метьюс, Newsweek

Переклад: Роман Гончаренко / Захар Бутирський