Le Monde: Позичте нам Гордона Брауна

Європейські видання присвячують матеріали темі вступу Туреччини до ЄС. Переговори про приєднання цієї країни до Євросоюзу було заплановано розпочати у понеділок. Втім, керівництво Австрії вимагає, аби на випадок невиконання Туреччиною взятих на себе зобов’язань у якості альтернативи повноцінному членству в організації Анкарі було запропоновано „привілейоване партнерство”. У коментарі британського видання Observer йдеться про спільне майбутнє Європейського союзу та Туреччини:

„Ми, як і більшість мешканців європейського континенту, вважаємо, що Туреччина не належить до Європи. Незважаючи на це, неправильно блокувати її заявку на вступ до ЄС. Таке вороже ставлення до іноземців можне лише зашкодити стосункам між Заходом та ісламським світом. Європі потрібна Туреччина, як приклад демократії та добробуту для інших країн регіону. Європі потрібна турецька робоча сила. А Туреччина зможе нам гарантувати резерви газу та нафти з Центральної Азії. Втім, понад усе, 12 мільйонів мусульман, які вже мешкають в ЄС, потребують позитивного сигналу. Звичайно, під час переговорів про вступ потрібно розглядати і такі проблеми, як порушення прав людини. Але рух вперед для Туреччини та Європи є серйозною заявкою на спільне майбутнє”

Тему продовжує швейцарське видання Neue Zuercher Zeitung am Sonntag. У статті під заголовком „Маленька Австрія не хоче велику Туреччину”, автор зауважує, що однією з причин непоступливості Відня є вибори у федеральній землі Штирія. Керівництво Австрії хотіло би за допомогою „турецької теми” набрати політичних балів, припускає видання:

„Це може бути не в інтересах Відня вимагати від ЄС м’якшого ставлення до Хорватії за те, що він піде на поступки у питанні Туреччини. Ні, австрійський уряд ризикує рішенням ЄС, щодо початку переговорів про вступ із Туреччиною, яке теж разом з усіма ухвалював, насамперед через внутрішньополітичні, передвиборчо-тактичні мотиви. Економіка Альпійської республіки почувається добре. Студенти та ті, хто шукає роботу масово з’їжджаються з країн-членів ЄС до Австрії. Отже виникає острах, що гарне теперішнє може колись завершитися. Євросоюз може бути лише настільки відкритим світові, наскільки є відкритими світу його окремі члени. Але після виборів у Відень можливо нову повернеться незворушність”.

Австрійське видання Kurier порівнює політику, яку нині проводить канцлер Австрії Вольфганг Шюссель із покером:

„Шюссель робить під час гри у покер високі ставки, пропонуючи Туреччині альтернативу повному членству у ЄС. Майже надто високі, що він має всі шанси після зустрічі з міністрами закордонних справ ЄС піти додому задоволеним дешевим компромісом. І на що ж таке відчайдушно намагається вплинути Шюссель? На вибори у федеральній землі Штирія, на політичну ситуацію в цілому? (...) Публічна тактика Шюсселя зовсім не є абсурдною”, - пише Kurier

Німецька Kölner Stadt-Anzeiger теж звертається до теми членства Туреччини в ЄС:

„Дуже обережно в понеділок мова йтиме про членство Туреччини у ЄС. Час розмов, які ні до чого нікого не зобов’язували, давно минув. Але під час переговорів йтиметься не лише про те, чи виконує Туреччина усі умови для вступу, але й про те, чи ЄС в змозі інтегрувати цю велику країну. У цьому є сумніви, які стосуються культурних особливостей, економічних, але й політичних чинників. Тож наприкінці переговорів може з’явитися зовсім інший результат, замість повноцінного членства в ЄС.”

До іншої теми. Паризька газета Le Monde у статті „Зробіть Гордона Брауна канцлером” намагається провести аналіз останніх політичних та економічних помилок у кількох європейських державах. З огляду на це, видання пропонує передати міністру фінансів Великобританії Гордону Брауну усі урядові справи у Німеччині, Італії та Франції, щоб він допоміг цим державам знайти вихід з економічної кризи.

„Німеччина метушиться між Анґелою Меркель та Ґергардом Шредером – тими обома, яким не вдалося переконати виборців. Франція вступає до попередньої фази передвиборної боротьби із кількома десятками кандидатів, а Італія орієнтується на вибори на початку року, що наближуються. При цьому в Римі останні дні досиджує невдаха Сільвіо Берлусконі напроти такого самого брюссельського невдахи Романо Проді.”

Пише Le Monde і продовжує:

„Якби Великобританія позичила нам Гордона Брауна як спільного керівника уряду на два роки, щоб він потім знову зміг повернутися на свою посаду до Лондона. Цей міністр фінансів – єдиний, хто може надати Німеччині необхідну макроекономічну політику. Лише він може сформувати урядову політику Франції, яка не відзначалася б єдиною необхідністю „комунікації”. Лише він один здатний надати Італії перспективу, яка трималася б якийсь час. У Британії є два таланти: Тоні Блер та Ґордон Браун. Це на одного більше, ніж потрібно. До того, як один почне шкодити іншому, її Величність має погодитися віддати нам одного з них”, - вимагає французька Le Monde.