Культурні столиці Європи-2023: кольорове світло Тімішоари

Серб, румун і німець сидять у католицькому храмі й слухають, як під час Великоднього богослужіння священник читає "Отче наш" угорською мовою... Те, що деінде сприймалося б як початок анекдоту, є звичним у місті Тімішоара - адміністративному центрі західнорумунського регіону Банат.

Колись Тімішоара входила до складу Австро-Угорської імперії, а тепер - це друге за величиною місто Румунії з населенням 315 тисяч мешканців. Упродовж століть тут пліч-о-пліч жили й живуть люди різного походження і віровизнання. Саме його етнічно-релігійне розмаїття було найвагомішим аргументом у заявці на здобуття титулу культурної столиці Європи.

"Нехай сяє твоє світло!"

Тімішоара виборола це почесне звання ще на 2021 рік, але пандемія COVID-19  спричинила вимушену дворічну відстрочку - тривале, але приємне очікування, завдяки якому виграла і підготовка до проведення різноманітних культурних заходів. Зараз вона завершується й перебуває "на останніх сотнях метрів", як не без гордості наголошує мер міста Домінік Фріц (Dominic Fritz).

"Гасло - показати, що кожна людина може зробити свій внесок, незалежно від того, який досвід вона має. Кожен може дати сяяти своєму світлу для суспільства. Наша культурна програма має залучати якомога більше людей, не тільки як споживачів культури, але і як її творців, вона має зробити різні місця міста по-новому доступними для сприйняття. (Культурний. - Ред.) спадок Тімішоари також формуватиме майбутнє Європи", - переконаний міський голова.

Читайте також: Культурні столиці Європи-2023: провінційний шарм Веспрема

Домінік Фріц не є банатським швабом, як називають етнічних німців, котрі століттями проживають у Румунії. Він родом зі Шварцвальду, двадцять років тому вперше приїхав до Тімішоари й закохався в місто, про що любить регулярно нагадувати. Два роки тому він - власне громадянин Німеччини - балотувався на посаду міського голови й переміг на виборах. Тепер він прагне активно розвивати й підтримувати культурне життя свого міста і після 2023 року. "Ми тут не просто переймаємося однорічними проєктами, а хочемо творити речі, що будуть сталими та справлятимуть довгостроковий позитивний вплив на місто і життя. Коли ми інвестуємо в культуру, то тим самим інвестуємо у процвітання місцевої громади", - переконаний Домінік Фріц.

Тімішоара - європейське місто, і було ним протягом століть, ще задовго до заснування Європейського Союзу. Познайомитися з його історією можна уже в ресторанчику в пішохідній зоні. Щобільше, саме тут у грудні 1989 року розпочалася революція проти комуністичної диктатури Чаушеску. "Жителі Тімішоари знають, що таке Європа та її цінності. А ще їм відомо, що за свободу, зокрема європейську, треба боротися", - запевняє мер у розмові з DW.

Ось вона - Європа

Розмаїття міста також повсюдно проглядається в його архітектурі. У межах старого замку, частину мурів якого можна побачити в центрі, є три символічні майдани, поєднані між собою зіркоподібними вулицями, що утворюють пішохідну зону: площа Оперна або площа Перемоги, площа Катедральна або площа Злуки та площа Свободи, колишня Ратушна площа. Звільнення міста від комунізму було оголошено з балкона Оперного театру у 1989 році.

У величній будівлі розмістилися - що теж є унікальним для Європи - три державні театри з різними мовами - румунською, угорською та німецькою. Неподалік розташована німецькомовна гімназія, що має ім'я банатського поета Ніколауса Ленау (Nikolaus Lenau). Школа пишається двома своїми колишніми учнями - Нобелівськими лауреатами, які нині проживають у Німеччині. Ними є Герта Мюллер (Herta Müller), яка отримала Нобеля з літератури 2009 року, та Штефан Гелль (Stefan Hell), якого винагородили Нобелівською премією з хімії 2014 року.

Читайте також: Культурні столиці Європи-2023: Елефсін і його містерії античності

На другому кінці Оперної площі розташований Румунський православний кафедральний собор. Площу Злуки обрамляють католицький кафедральний собор - з проповідями румунською, угорською, німецькою та латинською мовами - і Сербська православна церква. Так само в центрі міста примістилися велика синагога та церква євангелічно-лютеранських вірян. І всюди на мальовничих вуличках - затишні кав'ярні й ресторани, книгарні та бутики.

Мікрорайони прокидаються до нового життя

Влад Таузанц виріс у районі Фабрікштадт або Фабрік. Тут у 18-му столітті працювала перша в Банаті друкарня, а також кілька млинів і броварень. А ще містилося багато ремісничих майстерень. Населення спочатку складалося переважно з румунів і сербів, але згодом тут також стали оселятися угорці, євреї, німці та роми.

Таузанц очолює службу зв'язків з громадськістю цьогорічної європейської культурної столиці. Він вказує на будинки, деякі з яких капітально відреставровані у різних стилях - тут змішалися і модерн і сецесія, історизм й еклектика, модернізм і неокласицизм. "За мого дитинства цей район був ще досить спокійним. Але сьогодні дедалі більше людей приїжджають сюди, щоб відволіктися від метушні центру міста та в пошуку альтернативних культурних заходів, модних пабів та вінтажних крамниць", - розповідає посадовець.

На другому кінці міста Тімішоара міститься район Йозефштадт або Йосефін. Тут розташований традиційний ринок, що однаково приваблює як місцевих жителів, так і гостей міста. Старий ляльковий театр і насамперед будинок культури студентів знову вийдуть на авансцену у 2023 році. До речі, до падіння комуністичного режиму тут існувала активна андеграундна сцена з одними з найпопулярніших румунських рок-гуртів. Перед старою водонапірною вежею зустрілися з Сімоною Джураю, яка представляє спілку Prin Banat. Її ініціатива "Спадок Тімішоари" вже кілька років опікується інвентаризацією та реставрацією пам'яток.

Читайте також: Культурні столиці Європи-2018: Леуварден і Валлетта

Водонапірну вежу, збудовану у 1910 році, яка вже 50 років не використовувалася, планують перетворити на культурний центр. "Наразі у цьому районі взагалі немає культурної пропозиції. Тож ми розробили комплексну культурно-мистецьку програму для кожної вікової групи", - зазначає вона в розмові з DW на тлі риштовання будівельників. Все, що тут будується, має бути сталим. "Для нас 2023 рік - це тільки початок", - переконана активістка.

Прихисток для андеграундної культури

Офіційне відкриття європейського Року культури 2023 заплановане на середину лютого. Для Мімо Обрадова - письменника та музичного критика з сербської громади - це унікальна подія. "Це також визнання авангардної та андеграундної культури Тімішоари останніх років і десятиліть", - пояснив він DW.

Читайте також: Леуварден: батьківщина Мати Харі і культурна столиця Європи - 2018

Але, за його словами, існує також постійна небезпека глобалізації, уніфікації культури, якій необхідно протистояти. "За такого розмаїття Тімішоарі є що запропонувати. Місто і весь регіон є зразком того, як має функціонувати ЄС, а саме як плавильне горно різних етнічних груп і спільнот, з різними культурними впливами й співіснуванням, що має стати нормою у всій Європі", - переконаний Обрадов.

У рамках цьогорічних урочистостей заплановано 30 культурних заходів на тиждень. Найвагоміші з них - зустрічі з лауреатами Нобелівської премії з літератури Орханом Памуком та Ольгою Токарчук, німецьким філософом Петером Слотердайком (Peter Sloterdijk), концерт під керівництвом диригента оркестру німецького громадського-правового мовника WDR, уродженця Тімішоари Крістіана Мацелару (Cristian Macelaru), який також перебрав на себе художнє керівництво Міжнародним музичним фестивалем ім. Джордже Енеску, а також масштабна виставка відомого румунського скульптора Константіна Бранкуші.