Home opera: коли кімната стає сценою | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 15.02.2013
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Home opera: коли кімната стає сценою

Багато хто уявляє собі оперу як дороге задоволення, що вимагає суцільної тиші й доступне лише обраним. Але з home-оперою все інакше - на сцену перетворюється звичайна кімната.

Цього вечора в одній зі старовинних бюргерських квартир у колишньому західному Берліні зібралась пістрява компанія: чиновники, студенти, робітники. Всі розсілися у тісній обстановці на хитких розкладних стільцях. Паркет скрипить, коли оперні співачки ходять між рядами слухачів. Митці мусять звикнути до близькості з публікою, адже тут немає оркестрової ями та й власне класичної великої сцени. Натомість відвідувачі чують кожен фальшивий звук, а співаки можуть одразу побачити, якщо гості починають від скуки позіхати.

Квартира як концертний дім

Ця концепція називається "Home Opera". Амбіційна ідея належить данській меццо-сопраністці Гетні Регітце Бруун, яка хоче йти з оперою просто в оселі до людей.

"Це вища насолода й радість,- розповідає вчителька географії Фрідеріке Прінц-Данненберґ, яка надала свою 180-метрову квартиру в стилі модерн та дозволила гостям майже усе. Вони можуть ритися в її бібліотеці, користуватись її ванною кімнатою, кухня слугує баром та бістро одночасно, є вино, брецелі та пиво. Вікторіанські сходи стали за гардероб, спальня - гримернею, де співаки перевдягаються та готуються до виступу.

"Лише взуття було б бажано знімати", - просить Данненберґ. Інакше від напливу близько 70 гостей може постраждати паркетна підлога. Звісно, кожному сусіду вона окремо повідомила, що буде дещо голосно. Хоча вона неохоче використовує слово "голосно", коли йдеться про музику.

Кімната перетворюється на концертну залу

Кімната перетворюється на концертну залу

Розрахунок на молодь

Кожну арію та кожен дует оголошують дотепними, часом безглуздими діалогами та скетчами. Поряд із Гумпердінком, Доніцетті або Ріхардом Штрауссом виконуються і роботи абсолютно невідомих данських композиторів. Ініціатори хоум-опери хочуть показати, наскільки сучасною і стильною може бути опера. Це виховна робота з молоддю, підготовка майбутньої публіки для великих оперних домів, таких як міланська Ла Скала та Німецька державна опера в Берліні. Яким нині вже бракує глядачів.

Члени ансамблю Home Opera - професіонали. Меццосопраністка та організатор Бруун та сопраністка Деніс Бек, яка досконало володіє німецькою, родом з Копенгагена. Їхній піаніст Клеменс Ґешель-Гунд - бранденбуржець. На життя вони заробляють професійними виставами. А в експериментальній "опері на дому" молоді виконавці шукають швидше музичної розваги та особливого виклику. І якщо хтось чимсь грюкає або падає пляшка від пива, ніхто не кашляє та не хитає сердито головою. Замість цього чути сміх - тобто, повна протилежність внутрішньому напруженню оперного театру. І коштує це задоволення відносно небагато - 25 євро.

Нова опера бере своїм шармом

Опера вдома - ближче не буває

Опера вдома - ближче не буває

Вік публіки - дуже різний, від 20 до 70. "Це цікавіше, ніж стерильна атмосфера", - каже Гетна Реґітце Бруун, струнка, майже двохметрова на зріст білява оперна співачка, для якої Берлін став новою батьківщиною. Бруун любить приватну обстановку, вона прагне прямого обміну, шукає спілкування. Найкраще це вдається у приватній квартирі, підкреслює вона і каже, що їй абсолютно байдуже, де виступати - в студентському гуртожитку, оселі монтера чи світських апартаментах якоїсь професорки. Жодних особливих вимог - кожен може надати свою квартиру під вечір хоум-опери. Головне - наявність фортепіано.

Творці нової опери - це не товсті діви та не харизматичні невротичні карузо, а якраз навпаки. У часи соціальних мереж проект Home Opera не схожий на данину минулому, а є радше ностальгійним та чарівним наступом шарму на справжніх шанувальників опери. Людей, далеких від "високого суспільства", але які, на відміну від нього, слухають цю музику не через вимоги свого статусу, а від любові до мистецтва.

DW.COM