1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Hand-made in China

Чому в німецьких супермаркетах продають чилійські яблука, марокканську цибулю та єгипетську картоплю? З тієї простої причини, що це вигідно. Робоча сила в цих країнах набагато дешевша, екологічні вимоги здебільшого відсутні, а витрати на транспортування вантажів, особливо суднами, такі незначні, що тисячі кілометрів давно перестали бути перепоною для глобального бізнесу...

default

Платити за викиди парникових газів торгівельні концерни не зобов’язує ані Кіотський протокол, ані якась інша міжнародна угода. Обсяги перевезень у світі щороку зростають. Про один із прикладів глобалізації розповідає Астрид Мат’є:

„Сьома година ранку. Оптовий аукціон у порту німецького міста Бремергафена. „Морський окунь, - вигукує розпорядник, - стартова ціна - два євро десять центів за кілограм.” Сьогодні на продаж виставлено 18 тонн риби, яка належить до стандартного асортименту європейських супермаркетів. Виловили її в північній Атлантиці, запакували в ящики з льодом в Ісландії, і звідти доставили в Бремергафен. Один із покупців пояснює, що відбуватиметься з окунем далі:

„Ми зробимо з нього філе, зателефонуємо завтра клієнтам і запитаємо, кому потрібен наш товар. Якщо замовлення надійде вранці, то ввечері морський окунь уже буде на місці.”

А наступного дня – в меню ресторанів чи на прилавках спеціалізованих магазинів. Свіже охолоджене філе є значно дорожчим за заморожене, хоч покупець і отримує його приблизно за тиждень відтоді, коли рибу було виловлено. Дві третини морського окуня, що його споживають у Німеччині, перебуває в дорозі ще набагато довше. Оскар Сигмундсон, менеджер ісландського риботоргового підприємства:

„Більшу частину окуня виловленого поблизу берегів Ісландії спочатку заморожують, а потім доставляють до європейських портів. Там товар перевантажують на великі судна й відправляють до Китаю. За чотири-п’ять тижнів риба опиняється на місці. ЇЇ розморожують, розбирають на філе, знову заморожують і потім суднами транспортують назад у Європу. І це зрештою обходиться дешевше, аніж вироблення готового до продажу продукту на траулерах або на якійсь з європейських фірм. Так і функціонує глобалізація.”

На фабриках у китайському місті Циндао за рибними конвеєрами стоять тисячі робітників. Зазвичай більше, ніж вісім годин на день, і - за 100-120 доларів на місяць. Іще п’ять років тому лише кілька десятків тонн атлантичного окуня на шляху до німецьких супермаркетів робили гак до тихоокеанського узбережжя. Сьогодні позначку hand-made in China – „ручна робота Китай” можна було б ставити на більшості пакетів з філе.”

За матеріалами німецької преси