DIE PRESSE: Путін ризикує розпочати в Європі новий льодовий період

Відносини Росії з Євросоюзом напередодні двостороннього саміту та початок президентства Ніколя Саркозі у Франції - теми нинішнього огляду преси. Але спершу пропонуємо коментар швейцарської газети NEUE ZÜRCHER ZEITUNG про політичну ситуацію в Україні:

Це варто було бачити. Президент Віктор Ющенко та прем’єр Віктор Янукович минулого тижня досягли згоди щодо дострокових парламентських виборів. Однак лише „в принципі”. З часів ери Горбачова відомо, що таке формулювання на пострадянському просторі, як правило, сигналізує не про згоду, а радше є спробою замаскувати розбіжності. Це, вочевидь, саме той випадок в Україні. (...) Поки що складається враження, що два табори над Дніпром мало зблизилися. Антураж Ющенка, підігрітий відчуттям, що в питанні дострокових виборів президент вперше за тривалий час нарешті зміг щось пробити, змушує його відкинути посередництво - як західне, так і російське - як непотрібне, - зазначає NEUE ZÜRCHER ZEITUNG.

Про відносини Росії та Євросоюзу напередодні саміту в Самарі пише австрійська газета DIE PRESSE:

Володимир Путін ставить Європу перед загадкою. Що варто думати про чоловіка, який вимовляє слово „демократія”, однак дозволяє силові утиски опозиції? Як слід поводитися з країною, олігархи якої розгулюють по Західній Європі з великими гаманцями, викидаючи направо й наліво мільярди євро, і які водночас використовують свій нафтовий та газовий експорт як засіб тиску? Як треба поводитися з Росією, яка знову прагне виступати на світовій сцені, однак, коли справа доходить до конкретики, її рука піднімається неохоче, як у випадку з Іраном чи Косово. Путін ризикує розпочати в Європі новий льодовий період. (...) Якщо кремлівський шеф, зважаючи на досвід з „трояндовою” революцією в Грузії чи „помаранчевою” революцією в Україні, все ще не довіряє політичній свободі народу, тоді він виконує функції владного менеджера з кадебістським вишколом, а не державного мужа з баченням кращого майбутнього для Росії, - констатує DIE PRESSE.

Німецька газета TAGESSPIEGEL міркує, як далі поводитися Європі з Росією:

Європа опинилася в складному становищі. З одного боку, вона не повинна допускати непотрібної ескалації конфлікту з Росією. З іншого боку, вона має дати ясно зрозуміти їй, що далі так справа не піде. Здається, що уряд та громадськість в Росії перебувають у стані запаморочення від національної переоцінки власних можливостей. Тому європейцям варто нагадати Путіну, що м’язи, які Росія охоче демонструє нині у зовнішній політиці, накачані штучним допінгом. Зростаючі надходження до бюджету Росії, її економічна сила пояснюються насамперед високими цінами на енергоносії. Решта галузей її економіки, як і раніше, неконкурентноздатні. Як тільки знизяться ціни на енергоносії, з Москви спаде і її великодержавна пиха. Тоді в Кремлі радітимуть, що вони ще не повністю розсварилися з європейськими партнерами, - переконана газета TAGESSPIEGEL.

До іншої теми. Шведська газета DAGENS NYHETER пише про зміну президентів у Франції:

На момент передачі влади в Паризькому Єлисейському палаці президент Жак Ширак назбирав лише незначний плюс на своєму рахунку. Його наступнику Ніколя Саркозі дістався широкий мандат на зміни. (...) Ширакові не вдалося переорієнтувати французьку економіку під вимоги часу, модернізувати систему освіти, досягти прогресу в питанні інтеграції іноземців та пристосувати зовнішню політику Франції до нових умов у Європі та в глобалізованому світі. Франція за 12 років президентства Ширака плететься позаду. (...) У майбутньому уряді нового президента очікуються представники як від правих, так і від лівих. Уже цим Саркозі показав, що він відрізняється від Ширака, який завжди належав до лояльних політиків, - зауважує DAGENS NYHETER.

Французька газета DERNIERES NOUVELLES D’ALSACE критикує Саркозі:

Тепер він кидає своїх помічників і виявляє цікавість насамперед до лідерів з протилежного табору. Це майже не дивує, оскільки це стиль його політики. Після того, як він зібрав навколо себе правих, він хоче піти ще далі, а саме знайти прихильників у лівому таборі. (...) Саркозі діє за принципом: зібрати в човні найвидатніші таланти - байдуже з якого берега, - пише DNA.

Огляд преси підготувала Христина Ніколайчук.