1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

60-та річниця Варшавського повстання проти гітлерівської окупації

У Польщі вшанували 60-ту річницю Варшавського повстання проти гітлерівської окупації. Канцлер Німеччини Ґергард Шредер став першим головою німецького уряду, якого польська сторона запросила вшанувати цю подію. З огляду на ті злочини, які вчинили в Польщі війська націонал-соціалістичної Німеччини, примирення двох народів є ”чудом”, підкреслив німецький канцлер.

default

Проти вермахту та СС наважилися повстати погано екіпіровані бійці ”Армії крайової”. На відміну від прорадянськи налаштованої ”Армії людової” вони боролися не за встановлення радянської влади, а за національне визволення. Вони протрималися 63 дні. Під час повстання війська вермахту знищили близько 200 тисяч осіб, переважно цивільних. Ще майже стільки ж було відправлено в концтабори після капітуляції ”Армії Крайової” та придушення повстання. Тоді ж майже повної руйнації - за особистим наказом Гітлера - зазнала й сама Варшава.

До 60-річчя цієї події приурочили відкриття музею Варшавського повстання. Прем”єр-міністр Польщі Марек Белька заявив на церемонії відкриття, що мета музею – не лише документація подій, але й відновлення історичної правди, яку свідомо спотворювали після другої світової війни не лише соціалістична Польща та Радянський Союз, але й західні держави. Власне, з відвідин музею Варшавського повстання в неділю федеральний канцлер Німеччини Ґергард Шредер розпочав свій візит до Польщі.

”Саме сьогодні у вільній Європі, у якій Польща та Німеччина є рівноправними партнерами, історія не може трактуватися викривлено або помилково”, - сказав він.

Ґергард Шредер також визнав, що в Німеччині тривалий час намагалися не згадувати про те, що відбулося у Варшаві у серпні-вересні 1944 року. У непрямій формі він також піддав критиці політику ігнорування СРСР пам”яті про Варшавське повстання. Участь голови німецького уряду в урочистостях з нагоди 60-ї річниці цієї події у Польщі та в Німеччині розцінюють як символ примирення обидвох країн у післявоєнній Європі.

”Ми, німці, дуже добре знаємо, хто розпочав війну і хто став її першими жертвами”, - наголосив Шредер, виступаючи в неділю ввечері на урочистому зібранні. – ”Тому сьогодні вже не повинно бути місця реституційним вимогам з боку Німеччини про компесацію збитків, котрі перевертають історію з ніг на голову.”

Таким чином Ґергард Шредер однозначно висловився проти будь-якої підтримки вимогам про компенсацію німецького ”Союзу вигнаних” (BdV) – німців, які раніше жили на територіях, що нині належать Польщі. Крім того, канцлер відкинув ідею відкриття міжнародного центру вигнаних у Берліні. Ані федеральний уряд, ані жодна інша серйозна політична сила в Німеччині не підтримають вимоги цього об”єднання про реституцію, підкреслив Шредер. А майнові питання, пов”язані з подіями Другої світової війни, не є, за словами голови німецького уряду, темою для обговорення між двома країнами. Цю позицію федеральний уряд має намір представляти також в міжнародних судах.

Шредер подякував усім людям, котрі, як і повстанці у Варшаві, чинили опір варварству нацистів. Сьогодні, сказав він, ”ми у соромі схиляємо голови через злочини нацистських загонів”, котрі в 1944 році перетворили Варшаву на звалище сміття та попелу та вбили величезну кількість людей.

Польща та Німеччина покликані нині розбудовувати своє партнерство, наголосив Шредер. Він назвав дружбу Німеччини та Польщі таким же важливим елементом німецької та європейської зовнішньої політики, як і співпраця ФРН та Франції. Без вільної Польщі не може бути вільної Європи:

”Зі вступом Польщі до НАТО та Євросоюзу здійснився заповіт варшавських повстанців, а саме – вільна, незалежна Польща, котра утверджує свій суверенітет та безпеку в колі рівних. Таким чином Польща довершує вільну Європу. Вперше за багато століть безпека Польщі більше не під загрозою. Навпаки, вона є сильнішою та міцнішою, ніж будь-коли”, - підкреслив Ґергард Шредер.

Він також вказав на необзідність тісної співпраці між обома країнами, яка важлива не лише для економічної галузі, але й для побудови спільної європейської зовнішньої політики та політики безпеки.