Історична правда як результат компромісу 27 держав | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 11.03.2007
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Історична правда як результат компромісу 27 держав

Кожна країна має власну історію, спільна ж історія кількох держав, як правило у кожній з них інтерпретується по-своєму. При чому усі країни залишаються впевненими, що лише їхнє трактування є найбільш наближеним до історичної правди і наполягають на визнанні свого варіанта.

Обкладинка німецько-французького підручника з історії Histoire/Geschichte

Обкладинка німецько-французького підручника з історії "Histoire/Geschichte"

“Освіта – це один з найважливіших джерел сили та добробуту” - так розпочала свій виступ Анетте Шаван – міністр освіти Німеччини на відкритті засідання глав освітніх відомств держав ЄС, що відбувалося у Гайдельберзі. Шаван закликала своїх колег чіткіше виділити спільні цінності та культурні перспективи. А для цього, на думку пані міністра, нуобхідно видати підручник з історії. Спільний для усіх країн Євросоюзу. За словами Анетте Шаван прикладом для цього може бути французсько-німецький підручник, який вже використовують під час уроків в деяких школах обох країн.

"Є багато позитивних відгуків, які ми останнім часом отримали з держав - членів ЄС. Була і критика – з боку Польщі. Із польським колегою я про це тільки що говорила. І звичайно так відбувається, що багато істориків говорять, що їх зацікавило б провести загальноєвропейську дискусію, яка б виходила поза історичні кола. І про це ми хочемо подбати”.

Успішний проект, на який посилалася Анетте Шаван – це створення німецько-французської історії "Histoire Geschichte". ЇЇ писали 10 науковців – по п'ять з кожного боку. Цей підручник, у якому викладено історію з 1945 року до наших днів, головним чином присвячено аналізу передумов та становленню Європейського союзу. Втім, німецький міністр вирішила не розповідати колегам про те, що навіть у цій версії, над якою працювали лише дві країни, різниця позицій завадила розробити два ідентичні тексти німецькою та французькою. У спільному рукописі було зроблено кілька пропусків. Потім німецькі та французські автори вставили різні абзаци з кількох тем. Тож школярі, приміром, у Берліні та Парижі, відкривши підручник, отримають зовсім різні уявлення про те, якою була Німецька демократична республіка, яку роль грали Сполучені штати америки в європейській політиці, що таке французький колоніалізм та як розвивався інститут церкви.

Чотиригодинна дискусія міністрів освіти про те, якими мають європейські цінності, викладені в підручнику, тривала за зачиненими дверима.

"Якраз саме неформальна зустріч дозволяє поряд із протокольними заходами вести кулуарні дискусії. Водночас і у залі засідань є можливість обговорити такі теми, які можливо щоденно не стоять на порядку денному, але для країн членів ЄС та їхніх міністрів є дуже цікавими.”

Розповідає співробітник міністерства освіти Лео-Фелікс Лі. Німецькі урядовці намагалися переконати колег у необхідності загальноєвропейського підручника, наполягаючи, що створення такої праці є не прагненням переписати історію, а спробою опрацювати спільне минуле.

Після дебатів, лише Польща повідомила, що писатиме спільний підручник з історії із Німеччиною. Міністр освіти Польщі Роман Гертич заявив: “Ми вирішили відібрати людей для інтерв'ю стосовно спільних елементів у підручнику”.
На думку німецького міністра Анетте Шаван, це має бути кроком вперед на шляху до розуміння головних пунктів історії обох країн, які викликають дискусію. Втім поступу у питанні створення загальноєвропейського підручника так і не відбулося.

"Оскільки часовий план є дуже щільним, і це – можливість особисто зустрітися та поряд із запланованими заходами, провести неформальні зустрічі, ви можете уявити якою є можлива кількість зустрічей, беручи до уваги кількість міністрів.”

так пояснив співробітник міністерства освіти Лео-Фелікс Лі те, що не всі аспекти та питання міністрам вдалося з'ясувати.

Про те, що історія для держав-членів ЄС є особливо делікатною темою говорить і інший факт. Країни Євросоюзу ще й досі сперечаються з приводу тексту декларації, яку вони мають урочисто підписати у Берліні 25 березня з нагоди 50-річчя Римських угод. Нові члени ЄС хотіли б щоб до тексту було включено згадку про “трагічні роки соціалізму”. Втім, на відміну від підручника історії, з приводу декларації членам ЄС все таки доведеться шукати компромісу, адже у документі не можна залишити вільні місця, куди кожна країна потім впише те, що їй буде до вподоби.

Тетяна Карпенко