1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Історична правда як результат компромісу 27 держав

Кожна країна має власну історію, спільна ж історія кількох держав, як правило у кожній з них інтерпретується по-своєму. При чому усі країни залишаються впевненими, що лише їхнє трактування є найбільш наближеним до історичної правди і наполягають на визнанні свого варіанта.

Обкладинка німецько-французького підручника з історії Histoire/Geschichte

Обкладинка німецько-французького підручника з історії "Histoire/Geschichte"

“Освіта – це один з найважливіших джерел сили та добробуту” - так розпочала свій виступ Анетте Шаван – міністр освіти Німеччини на відкритті засідання глав освітніх відомств держав ЄС, що відбувалося у Гайдельберзі. Шаван закликала своїх колег чіткіше виділити спільні цінності та культурні перспективи. А для цього, на думку пані міністра, нуобхідно видати підручник з історії. Спільний для усіх країн Євросоюзу. За словами Анетте Шаван прикладом для цього може бути французсько-німецький підручник, який вже використовують під час уроків в деяких школах обох країн.

"Є багато позитивних відгуків, які ми останнім часом отримали з держав - членів ЄС. Була і критика – з боку Польщі. Із польським колегою я про це тільки що говорила. І звичайно так відбувається, що багато істориків говорять, що їх зацікавило б провести загальноєвропейську дискусію, яка б виходила поза історичні кола. І про це ми хочемо подбати”.

Успішний проект, на який посилалася Анетте Шаван – це створення німецько-французської історії "Histoire Geschichte". ЇЇ писали 10 науковців – по п'ять з кожного боку. Цей підручник, у якому викладено історію з 1945 року до наших днів, головним чином присвячено аналізу передумов та становленню Європейського союзу. Втім, німецький міністр вирішила не розповідати колегам про те, що навіть у цій версії, над якою працювали лише дві країни, різниця позицій завадила розробити два ідентичні тексти німецькою та французькою. У спільному рукописі було зроблено кілька пропусків. Потім німецькі та французські автори вставили різні абзаци з кількох тем. Тож школярі, приміром, у Берліні та Парижі, відкривши підручник, отримають зовсім різні уявлення про те, якою була Німецька демократична республіка, яку роль грали Сполучені штати америки в європейській політиці, що таке французький колоніалізм та як розвивався інститут церкви.

Чотиригодинна дискусія міністрів освіти про те, якими мають європейські цінності, викладені в підручнику, тривала за зачиненими дверима.

"Якраз саме неформальна зустріч дозволяє поряд із протокольними заходами вести кулуарні дискусії. Водночас і у залі засідань є можливість обговорити такі теми, які можливо щоденно не стоять на порядку денному, але для країн членів ЄС та їхніх міністрів є дуже цікавими.”

Розповідає співробітник міністерства освіти Лео-Фелікс Лі. Німецькі урядовці намагалися переконати колег у необхідності загальноєвропейського підручника, наполягаючи, що створення такої праці є не прагненням переписати історію, а спробою опрацювати спільне минуле.

Після дебатів, лише Польща повідомила, що писатиме спільний підручник з історії із Німеччиною. Міністр освіти Польщі Роман Гертич заявив: “Ми вирішили відібрати людей для інтерв'ю стосовно спільних елементів у підручнику”.
На думку німецького міністра Анетте Шаван, це має бути кроком вперед на шляху до розуміння головних пунктів історії обох країн, які викликають дискусію. Втім поступу у питанні створення загальноєвропейського підручника так і не відбулося.

"Оскільки часовий план є дуже щільним, і це – можливість особисто зустрітися та поряд із запланованими заходами, провести неформальні зустрічі, ви можете уявити якою є можлива кількість зустрічей, беручи до уваги кількість міністрів.”

так пояснив співробітник міністерства освіти Лео-Фелікс Лі те, що не всі аспекти та питання міністрам вдалося з'ясувати.

Про те, що історія для держав-членів ЄС є особливо делікатною темою говорить і інший факт. Країни Євросоюзу ще й досі сперечаються з приводу тексту декларації, яку вони мають урочисто підписати у Берліні 25 березня з нагоди 50-річчя Римських угод. Нові члени ЄС хотіли б щоб до тексту було включено згадку про “трагічні роки соціалізму”. Втім, на відміну від підручника історії, з приводу декларації членам ЄС все таки доведеться шукати компромісу, адже у документі не можна залишити вільні місця, куди кожна країна потім впише те, що їй буде до вподоби.

Тетяна Карпенко