1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Ірландія на чолі ЄС

З 1-го січня Ірландія на шість місяців перебрала на себе головування у ЄС. За цей короткий проміжок часу маленька країна має намір прискорити низку важливих реформ, наприклад, лібералізувати фінансовий ринок, підвищити мобільність системи працевлашування, звичайно, розв"язати суперечку навколо конституції ЄС.

Новому голові Ради ЄС, ірландському прем"єр-міністрові Берті Агерну не позаздриш. Надто вже багато невирішених проблем Євросоюзу передалося йому в спадок. Поза тим саме він стане керівником ЄС у період, коли організація здійснить безпрецедентне в своїй історії розширення на Схід. Однак 52-дворічний ірландець налаштований оптимістично.

Багато хто, почувши слово "Ірландія", вимальовує в своїй уяві накурені паби, в яких чоловіки після важкої роботи у полі попива"ють свій "Ґіннес". Таке кліше тільки на половину відповідає дійсності. І не тільки тому, що з 1-го січня у ірландських шинках запроваджено заборону паління. З мальовничої, водночас летаргічної сільськогосподарської країни-попелюшки Ірландія перетворилася на динамічного, індустріально розвинутого члена ЄС. Після восьми років стрімкого економічного зростання Ірландія є найбільшим у світі експортером програмного забезпечення.

Коли Берті Агерн 1997 року став головою ірландського уряду, потяг економічного розвитку країн вже рухався повним ходом. Агерн, що є професійним політиком і належить до консервативного табору, тільки його прискорив. Європа від початку була для нього кревною справою, зрештою, тільки завдяки багатомільйонній допомозі із Брюсселю Ірландія перетворилася на "кельтського тигра". Водночас ірландське "ні" домовленості, якої було досягнуто 2000 року в Ніцці щодо розширення Євросоюзу, поставило прем"єра в доволі незручне становище. Ірландія відмовилася спершу підписати угоду, оскільки так було вирішено на всенароному референдумі. Тому вина Агерна тут є лише опосередкованою: він не зумів загітувати своїх співвіттчизників:

"Єдиний шлях для розширення ЄС - ратифікація договору усіма країнами-членами Євросоюзу. Люди уважно стежитимуть за нашою позицією у питанні європейської моделі та за тією роллю, яку ми відіграватимемо у Європі."

Зрештою Агерну згодом вдалося переконати ірландців щодо корисності розширення ЄС і повторний референдум відповів "так" прийнттю 10 нових членів. За іронією долі, процес розширення відбудеться саме у час головування Ірландії в Раді Євросоюзу, 1 травня 2004 року.

Берті Агерн вперше був обраний до ірландського парламенту в 26-річному віці як кандидат від консервативної партії. Економіст за освітою, він зростав у робітничому передмісті Дубліна. Перебуваючи на посаді міністра праці, Агерн зумів вдало вгамувати кілька страйків, чим зажив собі слави спритного арбітра у різного роду конфліктах.

Восени 1994 р. завдяки його зусиллям було укладено першу в Північній Ірландії угоду про перемир"я. Вона стала передумовою для майбутнього політичного діалогу включно з т. зв. Уодою на Страсний четвер 1998 р. Разом із британським прем"єром Тоні Блером він примусив протестантських і католицьких забіяк сісти за стіл переговорів. І хоч перемога радикальних протестантів на виборах у Північній Ірландії можна трактувати певним чином як поразку мирного процесу, Агерн налаштований оптимістично:

"Я та Тоні Блер, ми не маємо наміру складати зброї після таких помітних успіхів останніх років."

Вислів "Я та Тоні Блер", ужитий іралндським прем"єром, свідчить про те, що Дублін нині почуває себе упевненіше. Зелений острів уже давно вийшов з-під тіні могутнього сусіда та позбувся економічної залежності від Лондона. На відміну, від англійців, які скептично налаштовані до євро, 80 відсотків ірдандців позитивно ставляться до членства в ЄС. Вищий відсоток євроентузіастів має хіба Люксембург.

Утім, Берті Агерн застерігає від надміру ілюзій щодо ймовірності компромісу навколо європейської конституції у наступному півріччі. На відміну від італійців, ірландці не квапляться з гучними заявами. Напевне, тут і приховуєтся рецепт успіху Агерна бути посередником.

Гольґер Зенцель, Любомир Петренко

Також за темою