1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Ірак потребує морального очищення

Увага європейських видань далі прикута до судового процесу над колишнім іракським диктатором Саддамом Хусейном, який розпочався у середу в Багдаді. Крім того, газети коментують затримання правоохоронними органами України азербайджанського опозиціонера Расула Гулієва. До цієї теми звертається, зокрема, швейцарська NEUE ZÜRCHER ZEITUNG:

Сам факт того, що українські органи правопорядку сприяли таким чином режимові Алієва, залишає неприємний осад. Ситуація є для Києва непростою: корумповані колишні чиновники (до яких Баку зараховує Гулієва) цілком очевидно мають нести відповідальність, однак азербайджанське правосуддя не надає жодних гарантій відкритого і справедливого суду. Якщо Гулієва буде видано Азербайджану, то це розвіє ще декілька ілюзій щодо „помаранчевої революції”, -

відзначає NEUE ZÜRCHER ZEITUNG і доходить такого висновку:

За долею Гулієва в Україні уважно стежать у Москві. Виглядає не те, що проголошена політична вісь Київ-Тбілісі знаходить однодумців і в Баку. Однак Азербайджан до цього політичного клубу вабить бажання певною мірою дистанціюватися від Росії, але аж ніяк не демократичні цінності, - констатує NEUE ZÜRCHER ZEITUNG.

Мюнхенська SÜDDEUTSCHE ZEITUNG у статті „Режим у нафтовому сп’янінні” називає „чорне золото”, на яке багатий Азербайджан, гарантією безпеки авторитарного ладу:

Той факт, що Гулієва було затримано саме в Україні, стало для азербайджанських опозиціонерів ударом – вони відчули себе зрадженими. Але це відчуття посилюється й тим, що ідеї революції в Азербайджані не знаходять особливої підтримки на Заході. „Ми занепокоєні тенденціями, які ми спостерігаємо в оцінках деяких дипломатів”, - нарікає один із лідерів опозиційного блоку „Свобода” Алі Керімлі. І справді, посли в Баку, за винятком норвезького дипломата, дуже обережні в оцінках Алієва і не особливо наважуються на критику. Навіть представники західних фондів чухають потилицю, коли йдеться про азербайджанську опозицію. Вони скаржаться на те, що опозиціонери не мають чіткої програми і навіть загального уявлення про демократичні цінності. Азербайджанці з числа противників режиму натомість упевнені, що проблемою є нафта й газ, заради яких Європа не хоче псувати відносини з керівництвом країни, - зазначає SÜDDEUTSCHE ZEITUNG.

Перейдемо до теми судового процесу над Саддамом Хусейном. Італійська IL MESSAGGERO, зокрема, пише:

Є деякі аспекти цього процесу, на яких варто наголосити. Насамперед, це той факт, що він відбувається в Іраку і перед іракськими суддями. Це аж ніяк не другорядна деталь. Якби диктатор постав перед міжнародним трибуналом в одній з європейських столиць, то це могло б зачепити національні почуття іракців, які в таких питаннях надто вразливі. Забрати Саддама в іракського правосуддя – це було би сприйнято як чергове грубе втручання „чужинців” із Заходу у внутрішні справи Іраку й могло би стати приводом для нового витку антиамериканізму в цілому регіоні, - припускає IL MESSAGGERO.

Думку про доцільність проведення процесу саме в Іраку підтримує і польське видання RZECZPOSPOLITA:

Це буде непростий процес. Однак добре, що він нарешті розпочався і відбувається в Іраку. Адже для самих іракців дуже важливо ознайомитися з найстрашнішими зі злочинів поваленого режиму. Важливо, аби вони в ході цього процесу нарешті зрозуміли, що взагалі є злочином. Аби вони знали, що із системою, частиною якої багато хто з них був, покінчено раз і назавжди. Ірак потребує морального очищення, - зазначає RZECZPOSPOLITA.

Німецька LEIPZIGER VOLKSZEITUNG звертає увагу на значення цього процесу для міжнародної політики:

Переосмислення передбачає також спосіб поводження з диктаторами, на злочини яких дивилися крізь пальці в інтересах західної прагматичної політики. „Він мерзотник, але це принаймні наш мерзотник” – цей статус, якого президент Білл Клінтон надав філіппінському диктаторові Маркосу свого часу був актуальним і для Саддама. 1983 року в гості до іракського диктатора їздив навіть сам Доналд Рамсфелд. Той факт, що на той час Саддам вже використовував газ у боротьбі з іранцями, за тих умов жодного занепокоєння у США не викликав. Зрештою Ірак став оплотом боротьби з поширенням ісламської революції на чолі з аятолою Хомейні, а також непоганим ринком для радянської і французької зброї. Нинішній судовий процес має роз’яснити політику, в якій переплітаються провина, співучасть та власні інтереси, - підсумовує LEIPZIGER VOLKSZEITUNG.