1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Іракська війна - головна політична подія 2003 року

Міжнародні політичні події 2003 року ще довго даватимуть про себе знати. І в першу чергу - воєнна операція Сполучених Штатів та їхніх союзників у Іраку. Ця акція заледве не зруйнувала Організацію Об"єднаних Націй, своїми масштабами вона перевершила події у всіх інших кризових регіонах планети.

Коли Джордж Буш через кілька місяців після подій 11 вересня 2001 року заявив про "вісь зла", то у списку країн-паріїв поряд з Іраном та Північною Кореєю головний наголос робився на Іраку, який на переконання американського президента володів зброєю масового знищення. І вже на початку 2003 року глава Білого дому був готовий до війни в Перській затоці, після того, як конгрес США дав йому на це "зелене світло" навіть без відповідного мандату ООН. Виступаючи перед курсантами у Флориді Джордж Буш тоді заявив:

"Якщо вони відмовляються діяти в ім"я миру, в ім"я безпечного майбутнього, в ім"я свободи, то США повинні самі очолити коаліцію, аби роззброїти Саддама Хусейна".

У середині березня 2003 року президент Буш поставив Хусейну останній ультиматум, згідно з яким той мусив зректися влади й полишити країну. Водночас у Раді безпеки ООН тривали дебати щодо володіння Хусейном зброєю масового знищення. А в Іраку вже працювала група міжнародних інспекторів з виявлення зброї під головуванням Ганса Блікса.

Зрозуміло, що Саддам Хусейн відмовився виконати умови американського ультиматуму. Тож 20 березня 2003 року американські війська розпочали війну проти Іраку. Спершу по Багдаду та інших великих іракських містах було завдано ракетно-авіаційного удару, потім у наступ пішли наземні війська.

Саддам Хусейн виступив із закликом до свого народу стати на захист батьківщини. Дії американського президента він прокоментував так:

"Зухвалий злочинець Буш-молодший і його спільники щойно вдалися до протиправних дій, загрожуючи Іраку та цілому світові. І той, хто йому допомагатиме, теж стає злочинцем".

У середині квітня опір вірних Саддамові Хусейну іракських військ було придушено. Символом кінця режиму стали телевізійні кадри про повалення величезного пам"ятника диктатору в центрі Багдада. Сам Хусейн зник у підпіллі. Лише час від часу світові медіа отримують магнітофонні записи з голосом Хусейна, автентичність яких досі не доведено.

2 травня Джордж Буш у формі пілота військового літака на борту авіаносця "Авраам Лінкольн" оголосив про закінчення військової операції в Іраку, уникаючи слів про завершення війни:

"Найбільші бої в Іраку вже позаду. У битві за Ірак Сполучені Штати та їхні союзники перемогли!"

Вашингтон досить вдало спланував та провів військову кампанію, але виглядає на те, що жодного сценарію для повоєнного розвитку країни не було. Ситуація із безпекою в Іраку погіршуєтся галопуючими темпами. Майже щодня з Перської затоки надходять повідомлення про акти саботажу, бомбові замахи, напади на американських солдатів та їхніх союзників. Також новосформовані іракські сили безпеки стають щоразу частіше об"єктами нападів терористів. Наймасштабнішим терактом у повоєнному Іраку став бомбовий замах на штаб-квартиру ООН у Багдаді. Від вибуху будівлю було серйозно пошкоджено, загинуло багато працівників ООН і серед них - голова комісії з прав людини Серджіо ді Мело.

Аби підтримати в таких складиних умовах бойовий дух американських солдатів у Іраку, на День подяки їх відвідав президент Буш. Звертаючись до вояків іракського контингенту, він заявив:

"Ми пройшли багато сотень кілометрів дорогами війни в Іраку, ми зазнали гірких втрат. Але ми повалили брутального диктатора і принесли волю 25-мільйонному народу. Тепер залишаєть ще вигнати звідси бандитів та розбійників".

Але реальна оцінка ситуації змусила США змінити свою стратегію в Іраку. Вашингтон зважився на те, щоб прискорити процес передачі влади в країні самим іракцям навіть ще до ухвалення нової конституції та проведення виборів, які було заплановано на середину 2004 року. Любомир Петренко