Ідеали краси: у давнину і сьогодні | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 25.03.2013
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Ідеали краси: у давнину і сьогодні

Що вважається красивим? Що вкладали у це поняття наші пращури? На такі роздуми наштовхує виставка "Краса та революція" у франкфуртському музеї Штедель, присвячена зображенню прекрасного у минулому.

виставка Краса та революція у франкфуртському музеї Штедель

виставка "Краса та революція" у франкфуртському музеї Штедель

Що таке краса? Де її джерела? Який ідеал краси є поширеним? Відповідь на ці запитання можна пошукати у мистецтві та культурі. Визначенню ідеалів краси у класицизмі та романтизмі присвячена виставка у франкфуртському музеї Штедель. Вона знайомить також із тим, що з трендів минулого збереглося до наших часів.

У пошуках ідеалу

Мистецтво визначало ідеали, водночас відображаючи їх. Це було одним із головних покликань мистецтва. "Століттями мистецтво було місцем для красивого", - писав критик Ганно Раутенберґ. За його словами, мистецтво вважалося апріорі красивим: "Його образи вплинули на наші уявлення про цнотливу, пишнотілу жіночість, про величну й про слабку маскулінність".

Звернення до античності: Патрокл Жака-Луї Давіда у Римі (фрагмент)

Звернення до античності: "Патрокл" Жака-Луї Давіда у Римі (фрагмент)

Акцент виставки у Франкфурті – на періоді касицизму та романтизму в Німеччині (орієнтовно 1785-1835 роки). "Насправді це, як і раніше, пошук ідеалу – вже в самому слові ховається проблема: це "більше", ніж те, що дарує природа", - каже в інтерв'ю DW куратор виставки Ева Монґі-Фольмер.

"Природний стан досі не влаштовує нас – намагання досягти ідеалу продовжує жити", - пояснює мистецтвознавець. Це прагнення людей до оптимального, "остаточно красивого", що існувало завжди: у античності, в греків та римлян, потім у добу пізнього XVIII століття та й у більш пізні епохи – аж до наших часів.

Полотно Рубенса Три грації показує красу пишної фігури

Полотно Рубенса "Три грації" показує красу пишної фігури

Звісно, в історії мистецтва є ціла низка різних виражень краси. Уявлення про красиве постійно трансформувалися як у суспільстві, так і в мистецтві. Колись давним-давно пишнотілість вважалась ознакою прекрасного. В античності ідеально-типове тіло вважалося мірилом речей. Цей образ і досі презентують знамениті скульптури греків та римлян. Ідеал краси цієї епохи залишив глибокий слід у свідомості сучасних людей. Якщо подивитися на рекламу багатьох салонів краси, часто можна побачити античні зображення та параметри.

То товсті, то тонкі...

У середньовіччі це не завжди було так. То переважали тонкі форми, то особливо товсті. Ренесанс та бароко теж розставляли різні акценти.

Між античністю та романтизмом: Берег Шпрее біля Штралау Карла Фрідриха Шинкеля (фрагмент)

Між античністю та романтизмом: "Берег Шпрее біля Штралау" Карла Фрідриха Шинкеля (фрагмент)

Що таке жінка із формами Рубенса, знають навіть ті, хто не цікавиться мистецтвом. Класицизм та романтизм посилено користувались образами з античності. Цікаво, що підняв на п'єдестал класичний стиль мистецтва греків та римлян німецький мистецтвознавець Йоганн Йоахім Вінкельманн у своїй "Історії мистецтва старовини". Це відіграло важливу роль не лише у німецькому мистецтві. Текст перекладався багатьма мовами та був поширеним у всій Європі.

"Справді, античність мала імідж недосяжно гарного, - розповідає Ева Монґі-Фольмер. - Краса за тодішніми уявленнями мистецтва була, власне, метою всієї мистецької творчості. Краса ж була не лише тим, що можна було спостерігати на власні очі у власному оточенні – люди, ландшафти або будівлі. Це був ідеал, якого у його найвищій формі в природі не існувало. Більшою мірою малося на увазі уявлення про красу. І за цим уявленнями створювалися мистецькі об'єкти".

Краса це кіч?

У двадцятому столітті ідеали краси дедалі більше змінювалися. Так, дійшло аж до усунення всіх стандартів. Пікассо та інші із насолодою знищили єдність тіла, душі та краси. І сьогодні – принаймні у модернізмі – класична краса є майже підозрілою, на неї дивляться як на кіч та декор.

Адоніс рекламної індустрії: Девід Бекхем

Адоніс рекламної індустрії: Девід Бекхем

І все ж, попри всі сучасні протилежні рухи, попри скепсис щодо зовнішньої краси та повернення до внутрішніх цінностей, дещо вистояло. "Якими б вільними ми себе не видавали, але у реальності ми лише слідуємо прадавнім інстинктам про красу", - пише Ганно Раутенберґ.

Часто забувається, що цілі галузі економіки у наші дні, від косметичної промисловості до косметичної хірургії, спираються на ідеалізовані уявлення про класичні та античні стандарти краси. Такі виставки, як у франкфуртському музеї, лише нагадують нам, де беруть початок ці стандарти.

DW.COM