1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Економіка

Євро святкує 10-річний ювілей

Десять років тому, першого січня 2002 року, у дванадцяти країнах Євросоюзу в обіг було запроваджено євро. Історію єдиної європейської валюти прийнято вважати успіхом. Щоправда, не усі країни виграли від переходу на євро.

Набір монет євро

Набір монет євро

Десять років тому, всередині грудня 2001 року жителі 12 країн Євросоюзу вперше тримали у руках євро. Кожен отримав так званий "початковий набір", аби ознайомитися з монетами, які від першого січня 2002 року мали стати офіційною готівкою єврозони. Святкуючи нині 10-річний ювілей євро як готівки, важко однозначно дати відповідь на запитання, чи можна назвати запровадження євро успіхом.

Європейський центральний банк (ЄЦБ) у Франкфурті-на-Майні було засновано ще раніше, 1998 року. Його створили за зразком Німецького федерального банку – це було особливо важливо для німців. Єдиним і головним завданням ЄЦБ було забезпечувати стабільність євро. Якщо взяти до уваги рівень інфляції та курс євро по відношенню до інших світових валют, то можна дійсно з впевненістю говорити про успішне запровадження євро. Адже досі ЄЦБ вдавалося вберегти цінову стабільність євро попри усі кризи.

4 січня 1999 року, коли євро почали використовувати для безготівкових розрахунків поряд з національними валютами країн єврозони, його курс становив 1 долар і 18 американських центів. Проте згодом політикам та економістам довелося понервувати, коли курс євро почав стрімко падати. У жовтні 2000 року він досягнув рекордно низької позначки – за один євро давали лише 82 американських центи.

Гірке пророцтво

Тео Вайґель

Тео Вайґель

"Валютні ринки дуже тонко відчувають, чи обрала політика правильний шлях для зміцнення валюти, - написав тоді один з коментаторів Deutsche Welle, - Європейські політики дозволяють італійцям збільшувати заборгованість, нехтуючи критеріями стабілізації. Ніби цього замало, вони ще й закривають очі і приймають Грецію як дванадцятого члена єврозони. Не дивно, що валютні ринки не довіряють євро". І це – коментар, написаний ще одинадцять років тому…

"Проблема полягає у Греції, їм було не місце у економічному і валютному союзі", - каже нині Тео Вайґель, який у 90-х, будучи міністром фінансів ФРН, брав участь у перемовинах щодо запровадження євро. "Те, що ми маємо нині, - фінансові проблеми у деяких країнах, які зумовила найгірша за останні 80 років криза, а також помилки самих країн. Але це не проблема валюти", - переконаний Вайґель.

Іншими словами – єврокризи немає. Хоча багато країн єврозони мають величезні борги, євро чудово довів свою спроможність як грошова одиниця. Він дозволив підприємствам заощадити мільйони трансакційних коштів. Німцям євро забезпечив рекордний експортний успіх, а іншим країнам – низькі процентні ставки. Він зумів стати другою у світі за значенням валютою після американського долара.

Євро як втрачений шанс

Німці все ще сумують за дойчмарками

Німці все ще сумують за дойчмарками

Утім, не всі європейці – віддані прихильники євро. Передусім у Німеччині євро довго називали не інакше як "teuro", натякаючи на зависокий курс обміну німецьких марок на євро (від німецького teuer – дорого). Щоправда, упередження німців, які почасти все ще сумують за дойчмарками, виявилися невиправданими: за десять років євро у обігу рівень інфляції у єврозоні був набагато нижчим, ніж за останні десять років з марками.

З іншого боку, саме євро став причиною масивних проблем окремих країн з платіжним балансом. "У фінансових проблемах південно-європейських країн, зокрема Греції і Португалії, винні вони самі, - запевняють в Інституті німецької економіки, - Адже насправді запровадження євро могло стати шансом на порятунок для країн, що нині переживають кризу". Одне лише оголошення наміру запровадити єдину європейську валюту, починаючи з 1995 року, процентні надбавки, які південно-європейцям доводилося платити за державні позики, значно знизилися. Утім, ні греки, ні португальці цим не скористалися. Замість заохочувати інвестицій в свою економіку вони збільшили соціальні видатки, критикують в Інституті німецької економіки.

Зворотній бік медалі

Греція - проблемне дитя єврозони

Греція - проблемне дитя єврозони

Через низькі процентні ставки держави, підприємства та приватні господарства почали активно брати кредити, спричинивши таким чином штучний економічний "бум", фінансований грішми, взятими у кредит. Економічний підйом натомість зумовив різке збільшення зарплат у порівнянні з іншими країнами єврозони, збільшення обсягів імпорту та скорочення експорту. Економічна "булька" луснула у той момент, коли ринки довгострокового кредитування відмовилися фінансувати дефіцит балансу поточних операцій без відповідних надбавок за ризик.

Аби подолати нинішні проблеми, країнам-боржникам єврозони нині варто було б змінити обмінний курс та знецінити свою грошову одиницю, би знову стати платоспроможними. Проте саме ці механізми не допустимі в системі єдиної європейської валюти. Це - несвятковий бік євро, який затьмарює нинішній ювілей.

Автори: Рольф Венкель , Тетяна Бондаренко
Редактор: Дмитро Каневський

DW.COM