1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

„Європейська культурна столиця”: Київ серед претендентів

Щороку за традицією, закладеною Радою міністрів культури ЄС ще 1985 року, міста Європи удостоюються звання „європейської культурної столиці”. Цього року нею стало грецьке місто Патрас. А от між кандидатами на звання „європейської культурної столиці 2010” нині ведуться запеклі перегони, результати яких мають стати відомими впродовж квітня. Їх Україна чекає з особливим інтересом, адже серед претендентів - у

default

країнська столиця Київ.

На титул „європейської культурної столиці” зазвичай претендує багато охочих, адже по-перше, це дуже почесно, а по-друге, на реставрування історичної частини та на проведення численних культурних заходів місту-претендентові виділяється фінансова підтримка з європейської казни. Процедура відбору - багаторівнева. Спершу попередній відбір номінантів відбувається в самій країні. Тоді заяви міст-претендентів надсилають до Брюсселя, де їхні проекти розглядає незалежне експертне журі. Воно складається з членів Європарламенту, Єврокомісії та представників комітету регіонів ЄС. Це журі подає рекомендацію до Європарламенту, який протягом трьох місяців має винести свій вердикт, після чого остаточне рішення ухвалюється шляхом голосування в Раді міністрів ЄС.

Досі звання „європейської культурної столиці” щороку присвоювалося лише одному європейському місту - не обов’язково столиці. Так цього року почесний титул дістався грецькому місту Патрас. Починаючи з 2007 року культурних столиць буде по дві: одна - з терен Європейського союзу, друга - з країн, що не є членами спільноти. Так, 2007 року європейськими культурними столицями будуть Люксембург та румунське місто Сібіу (Румунія вступить до спільноти лише 2008 року). У 2008 році це почесне звання переберуть британське місто Ліверпуль та норвезьке Ставангер (Норвегія теж не є членом ЄС). З 2009 року принципи відбору культурних столиць знову дещо видозмінять і до них тепер зараховуватимуть по два міста з країн Євросоюзу - одне зі старих членів та одне з нових. Так, у 2009-му естафету підхоплять австрійське місто Лінц та литовська столиця Вільнюс.

Про те, які міста стануть „європейськими культурними столицями 2010 року”, цими тижнями вирішує експертне журі в Брюсселі і свій вердикт має винести протягом квітня. Відомо, що одна зі столиць представлятиме Німеччину як старого члена Євросоюзу та одна Угорщину як нового. Найбільшою ж інтригою є: хто стане культурною столицею від країн - не членів спільноти. Змагання ведеться між турецькою столицею Стамбулом та українською Києвом. У березні делегації від міст-претендентів представляли свої проекти брюссельському журі. Про те, як подала себе столиця України, розповідає Олена Гмирянська:

„До проекту “Європейська культурна столиця 2010 року” Київ потрапив майже випадково й останнім з усіх міст, які беруть участь у конкурсі. Не в останню чергу долученню до європейського проекту сприяли політичні події під час останніх президентських виборів. Відвідини Києва депутатом Європарламенту від Польщі завершилися пропозицією взяти участь у змаганнях за престижне звання культурної столиці. Наприкінці 2004-го, відстаючи на рік від свого конкурента - турецького міста Стамбул, київська влада розпочала підготовку до презентації міста. Представник управління культури київської мерії Вікторія Конашко розповідає, що оскільки Україна не належить до країн-членів Європейського союзу, це був останній шанс взяти участь у цьому конкурсі:

“Іншої можливості в Києва вже не буде. З 2010 року ця програма для міст не з країн-членів ЄС скасовується. І до 2010 всі місця на участь у конкурсі були розписані.”

Автори проекту презентації Києва кажуть, що Європейська комісія не висуває жодних правил щодо його підготовки. Саме в тому й полягала проблема - яким представити Київ. Консультації з містами, що мають звання культурної столиці, допомогли розробити той проект, який наприкінці березня був представлений у Брюсселі на розгляд журі. За словами представника управління культури Вікторії Конашко, презентаційна кінострічка про Київ акцентує увагу на історії цього міста та його зв’язках з країнами Європи:

“За своєю історичною суттю Київ є більш західним і європейським. Тому що з давніх-давен Київ був у безпосередньому контакті саме з європейськими країнами. Можна згадати Ярослава Мудрого, який усіх своїх дітей одружував і видавав заміж за європейських монархів. Тобто зв’язки Києва ще з часів Київської Русі були як зі Сходом, так і з Заходом. Тому ми вважаємо, що і архітектурно, і за своїм розташуванням, і ментально Київ пов’язаний з Європою.”

Один з учасників презентації проекту в Брюсселі, керівник відділу міжнародних відносин Київської міської державної адміністрації Валерій Супруненко вважає, що цей конкурс дасть поштовх для розвитку багатьох культурницьких і гуманітарних заходів у Києві. За його словами, зрушиться з місця програма “безбар’єрне середовище”, покликана допомогти людям з фізичними вадами. Крім того, влада Києва започатковує переобладнання колишніх промислових зон на такі собі культурницькі центри: художні студії, галереї, виставкові зали - на кшталт Мистецького арсеналу, створеного на базі потужного в минулому заводу “Арсенал”. Валерій Супруненко стверджує, що участь України у європейському проекті не залишиться непоміченою:

“Ми ще тільки презентуємо Київ, а бізнесмени, ділові кола, які ознайомилися з нашою презентацією, вже дізналися про те, наскільки Київ нині розвивається, вже висловили бажання приїхати до Києва, були проведені переговори про вкладення коштів в економіку міста. Сам факт участі в проекті дозволяє відчути користь.”

Оцінювати шанси України на перемогу в конкурсі за звання „Європейської культурної столиці-2010” учасники презентації поки утримуються. Представники київської влади кажуть, що не знають наскільки вдало себе представив Стамбул, оскільки, за правилами конкурсу, презентація проектів відбувається виключно в присутності журі. Саме ці єдині очевидці проектів наприкінці квітня оголосять свої висновки та рекомендації щодо гідних конкурсу міст. Остаточне рішення з’явиться наприкінці року, після його обговорення в Європейській комісії та Європарламенті.”

Тоді ж стане відомо й про німецького учасника проекту. На звання „європейської культурної столиці 2010” від Німеччини претендує індустріальне місто Ессен та середньовічне містечко Ґерліц. Вони вибороли право представити свої проекти в Брюсселі у змаганні з вісьмома іншими німецькими містами. Хто ж з них двох таки дійде до фінішу, вирішить брюссельське журі.

Містечко Ґерліц, що на німецько-польському кордоні, послуговується гаслом: культура об’єднує через кордони. Тут зустрічаються три культури, мови та нації – Німеччини, Польщі та Чехії - така собі модель європейської єдності. Маркус Йостен, речник оргкомітету з підготовки до проведення „європейської культурної столиці 2010” у Ґерліці, сподівається на перемогу свого міста:

„Ми керуємося такими поняттями як транснаціональність, багатокультурність та білінгвізм. Ми хочемо будувати мости - мости на Схід, мости до сусідів. А де, як не тут, у Ґерліці, ми маємо таку чудову нагоду стати „лабораторією” європейської культурної інтеграції?”

Середньовічне містечко Ґерліц може пишатися своїми численними пам’ятниками архітектури. Воно вважається найбільшим у Німеччині пам’ятником під відкритим небом. Родзинкою міста є квартал, збережений в оригіналі з часів заснування.

Зовсім інша легенда в індустріального Ессена. Він виборює титул „європейської культурної столиці 2010” від імені цілої Рурської області – промислового регіону на Заході Німеччини. Відомий німецький письменник Адольф Мушґ, один з членів німецького журі, був приємно здивований, що цей індустріальний центр „більше не дихає пилюкою, а вдихає повітря майбутнього”. Недіючі цехи перетворились у приміщення для проведення культурних заходів, велосипедні доріжки ведуть повз старі фабрики та заводи, які частково перетворилися в музеї. „Зміна за допомогою культури – культура за допомогою змін” - таким є гасло цього кандидата в „європейські культурні столиці 2010”.

А цьогорічною „європейською культурною столицею” є одне з найкрасивіших куточків Греції – портове місто Патрас. Серед грецьких міст це місто вже третє, що удостоїлося цього звання - після Афін та Тессалонік. Бюджет культурної програми налічує багато мільйонів євро, а це пов’язано з великою відповідальністю та високими очікуваннями відвідувачів.

Рік культурної столиці в Патрасі налічує близько 150 різноманітних заходів. Офіційно розпочато його було виставками про Леонардо да Вінчі. Восени йому на зміну прийде візантійське мистецтво іконопису. Греція не була б Грецією, якби обійшлося без античних трагедій та комедій на сцені римського амфітеатру. Художній директор культурної програми, один з організаторів Олімпійських ігор в Афінах Алексіс Алатсіс обіцяє, що це буде більше, ніж просте класичне трактування цих творів. Грецькі та закордонні режисери трактуватимуть Едипа та Аріадну по-сучасному:

«Традицію не можна розглядати як священну корову. Слід наблизитися до цієї традиції та перевірити, чи має вона сьогодні зміст і чи здатна щось сказати про інтереси, страхи та думки нинішніх європейців. Тобто ми розглядаємо їх не лише як музейні п’єси».

А кульмінацією європейського культурного року в Патрасі став єдиний у православній Греції карнавал, який влаштовують за західною традицією. Він тривав понад місяць і завершився на початку березня. Повеселитися на ньому приїхало понад 50 тисяч учасників. Серед них - навіть танцювальні трупи з Бразилії.

Щоправда, не обійшлося без критики. Європейське свято супроводжували партійно-політичні чвари місцевих функціонерів, затримки із запізніло розпочатими підготовчими роботами і навіть несподівана відставка попереднього художнього директора. Смуток організаторів викликало й те, що на відкриття свята не завітав прем’єр-міністр Греції Костас Караманліс, який є водночас і міністром культури. Утім, мер цього четвертого за величиною грецького міста Андреас Караволас висловився однозначно:

„Для нас звання „європейської культурної столиці 2006” є найбільшим випробовуванням після Олімпійських ігор 2004 року”.

Самі ж греки сприймають усі негаразди з гумором:

„Я гадаю, це буде захопливою справою - як для нашого міста, так і для Європи. Я не певен, чи встигли ми достатньо підготуватися. Але нам, грекам, це властиво - ми є людьми останньої хвилини.”

  • Дата 03.04.2006
  • Автор Христина Осташевська, Христина Ніколайчук
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/AP9T
  • Дата 03.04.2006
  • Автор Христина Осташевська, Христина Ніколайчук
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/AP9T