1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Європарламент: показові вибори для національних урядів

Вибори нового Європарламенту, що проводилися через шість тижнів після історичного розширення Євросоюзу на Схід, наштовхнулися на драматично низьку зацікавленість громадян ЄС. Виборча активність у середньому не сягнула навіть 45 відсотків. Крім того, схоже на те, що громадяни багатьох країн використали ці вибори як протест проти політики своїх національних урядів.

default

Хоча Європейський парламент за своїм значенням і поступається національним парламентам, утім, він був і залишається одним з найважливіших органів Євросоюзу. За свою більше ніж п”ятдесятирічну історію існування його склад зріс майже вдесятеро. Розширилися також і його функції. Про це розповідає Наталя Вікуліна:

”Європейський парламент – єдиний інститут ЄС, що проводить публічні дебати. Він бере участь в ухваленні законів Євросоюзу, здійснює демократичний контроль за діяльністю співтовариства, затверджує бюджет ЄС. Перше засідання цього органа відбулося більше ніж 50 років тому, коли він називався ”Асамблеєю Європейського об”єднання вугілля і сталі”, а 79 його депутатів виконували здебільшого консультативні функції. Із поступовим розширенням Євросоюзу збільшувалася і кількість євродепутатів, яких у наступному складі Європарламенту буде вже 786 – тобто майже вдесятеро більше, ніж у першому законодавчому органі. Найбільше місць у Європарламенті (99) має Німеччина, а найменше – лише чотири – депутатів від Мальти. Далеко не всі європейці розуміють, як функціонує Європарламент і навіщо взагалі витрачати бюджетні кошти на утримання цього законодавчого органа, резиденція якого міститься у Страсбурзі, штаб-квартира генерального секретаріату – в Люксембурзі, а переважна більшість засідань фракцій і комітетів відбувається в Брюсселі. Масла у вогонь додають повідомлення у мас-медіа про товщину гаманців євродепутатів та про використання ними парламентських грошей у приватних цілях. Не вщухають і дебати про розмір зарплатні європарламентаріїв. Поки що вони отримують ті ж гроші, що і їхні колеги в національних парламентах. Утім, ведуться переговори про те, щоб зробити зарплату однаковою для всіх депутатів. Бо ще нині виникають непорозуміння, як, скажімо, те, що парламентарій від Угорщини має заробляти в кілька разів менше, ніж кваліфікована секретарка в інститутах Євросоюзу."

За оцінками парламенту в Брюсселі, вибори в цілому проходили дуже мляво – проголосувало в середньому 44,6 відсотка виборців. Загалом трошки вищим, однак, все одно меншим, ніж 5 років тому, цей показник був в старих країнах Євросоюзу. У Франції, скажімо, де у голосуванні взяли участь лише 42 відсотків виборців, такий результат вважається найгіршим за всю історію виборів до Європарламенту.

Катастрофічно низькою активність виборців виявилася в нових країнах Євросоюзу – лише 28,7 відсотка. Скажімо, у Польщі станом на 18-ту годину вечора свої голоси із загалом 30 мільйонів виборців віддали лише близько 13 відсотків. Вийнятком є лише маленькі країни Євросоюзу. Скажімо, мальтійці, котрі перебувають у захваті від розширення Євросоюзу, показали виборчу активність у 82,3 відсотка.

Занепокоєння викликають і попередні результати виборів до Європарламенту. З одного боку, у низці країн виборці несподівано віддали свої голоси за партії, які взагалі скептично або й вороже ставляться до Євросоюзу. Скажімо, у Чехії опозиція може розраховувати на суттєво більшу частку голосів, ніж правлячі соціал-демократи. Скептично налаштована до Євросоюзу партія ODS, очолювана президентом Вацлавом Клаусом, отримала 31 відсоток голосів, другою виявилася по-ворожому налаштована до ЄС комуністична партія, що отримала 17 відсотків. Так само у Великобританії несподівано до трійки переможців увійшла марґінальна Партія незалежності Сполученого Королівства (UKIP), ключовою метою якої є вихід Великобританії з Європейського Союзу. Таким чином, результати виборів засвідчили загострення євроскептичних настроїв європейців.

З іншого боку, громадяни багатьох країн використали ці вибори як протест проти політики своїх національних урядів. Так, у Німеччині правляча Соціал-демократична партія скотилася до найгіршого за всю історію виборів в межах країни результату – за попередніми даними, вона отримала менше 22 відсотків. Опозиціонери перемогли і в Австрії, Франції, Італії та низці інших країн. За словами кандидата від СДПН Мартіна Шульца, вибори до Європарламенту знову стали показовими для національних урядів. Адже, згідно з опитуваннями, близько 30 відсотків виборців віддають свої голоси незалежно від європейської політики партій, натомість орієнтуючись на внутрішньополітичні чинники.