1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

«Я хочу миру та спокою» - Різдво у Вифлеємі

Міжнародний центр зустрічей. Перед входом штовхаються діти. Віддавши квиток, вони біжать сходинками в підвал. Там у великому залі спорудили справжню сцену з завісою. Із-за лаштунків куліс чути шепіт. Трупа з міста Рамаллах готується до виступу. Гратимуть «Попелюшку».

default

«Нелегко було все це організувати, - каже адміністратор Рена Хурі. – Зате подивіться, як сяють очі в дітей!»:

«Я дуже пишаюся тим, що працюю в Центрі. Ми намагалися зробити все можливе, щоб у Вифлеємі – місті, де з’явився на світ Христос, - теж відчувалося Різдво. Будинок заздалегідь прикрасили різнокольоровими лампочками, аби створити трохи святкового настрою. Так хочеться, щоб принаймні в різдвяні дні дітлахи та дорослі забули про насильство, про цю огорожу, що відділяє їх від решти світу.»

Сьогодні Йосип з Марією навряд чи дісталися б до міста, кажуть місцеві мешканці. Вифлеєм оточений бетонним муром вісім метрів заввишки. Довжина бар’єра, який має захищати ізраїльтян від терористів, 60 кілометрів. «В’язниця просто неба» - називають палестинці цей район Західного берега річки Йордан, потрапити до якого можна через сім контрольних пропускних пунктів. ...Вхідний квиток на «Попелюшку» коштує 5 шекелів – це менше, ніж одне євро. Але й така ціна багатьом вифлеємцям не по кишені. За даними палестинської адміністрації, безробіття в місті становить понад 60%. «Я, моя дружина, її мати та двоє наших синів тулимося в невеличкій двокімнатній квартирі, - каже Юсуф. – На інше житло бракує грошей»:

«Роботи немає. Тих, хто шукає її, набагато більше, ніж тих, яким пощастило знайти перший-ліпший заробіток. Я два місяці відкладав шекель до шекеля, щоб купити синам на Різдво невеличкі подарунки.»

Коли дітей у Вифлеємі запитують про їхнє найпотаємніше бажання, вони – незалежно від національності – часто відповідають: я хочу миру та спокою. У це неважко повірити, однак, життя навчило дітлахів, що саме після таких слів, туристи розчулюються й стають надзвичайно щедрими. Старший син Юсуфа, Віктор, обходиться без дипломатичних хитрощів. «Я хотів би отримати в подарунок вантажівку», - не гаючись відповідає він. Бабуся змушена розчарувати онука:

«Ми готуємося до Різдва, й тому рахуємо кожен шекель. Спочатку треба купити хлопчикам пристойний одяг.»

Попри все, на свято Вифлеєм змінився. Звичайно, його ілюмінація відрізняється від тієї, що була в Нью-Йорку, Лондоні, Берліні чи Парижі. Але кедр, що росте на підвір’ї церкви Різдва Христового сяє, як завжди. Цього року гірлянду подарувала Чехія. Міській владі бракувало коштів, щоб самій придбати кольорові лапмпочки. До того ж, християни становлять меншість населення міста. «Зате в нашій залі не залишилося жодного вільного місця,» - радіє адміністратор Міжнародного центу зустрічей Рена Хурі:

«Це незвичне Різдво. Утім, за ізраїльської окупації, ці дні в січні ніколи не були особливо святковими. Нехай над нами чисте небо, але Вифлеєм залишається в’язницею. А його діти - в’язнями великої політики.»