Яхимів –″гулаг″ у серці Європи | Музика й кіно, література й мистецтво з Німеччини | DW | 13.01.2012
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Яхимів –"гулаг" у серці Європи

Ув'язнені голими руками видобувають уран. Один з них – відомий спортсмен, який помирає від опромінення. Вустами його доньки Йозеф Гаслінґер розповідає у свої книзі правдиву історію чехословацького "гулагу".

Обкладинка книги Йозефа Гаслінґера

Обкладинка книги Йозефа Гаслінґера

"Увечері після його похорону я закрилася у своїй кімнаті і зробила запис у своєму шкільному зошиті: "Мій батько емігрував". Потім я лягла у ліжко і плакала без упину. Емігрувати - в ті часи означало зникнути назавжди. Я просто не могла написати, що мій батько помер. Наступного ранку я додала ще один рядок. Він наснився мені вночі. Так я почала писати".

Зірка хокею Богумил Модри, фото 1947 року - спочатку його звеличували, потім згубили

Зірка хокею Богумил Модри, фото 1947 року - спочатку його звеличували, потім згубили

Так вустами Бланки Модри, доньки легендарного чехословацького хокеїста Богуміла Модри (1916 – 1963), австрійський письменник Йозеф Гаслінґер розповідає історію життя її батька. Книга щойно вийшла друком у німецкому видавництві Fischer.

Богуміл Модри - воротар празького клубу LTC Prag - був неодноразовим чемпіоном національної хокейної першості, разом зі збірною – срібним призером Олімпіади, бронзовим призером світової першості, а 1947 та 1949 року навіть чемпіоном світу. Утім, вже за кілька років, у 1950-му, Модри та майже вся його команда були заарештовані за звинуваченням у державній зраді. Побоюючись еміграції талановитих спортсменів, чеська держава вирішила продемонструвати можливі наслідки на прикладі.

З голими руками на уранові рудники

Модри отримав максимальний термін ув’язнення – 15 років. Щоправда, вже через п’ять років позбавлення волі та виправних робіт на уранових копальнях у Яхимові його звільнили – смертельно хворого. 1963 року спортсмен помирає від лейкемії – наслідку уранового опромінення.

Так само, як Модри, покарання в Яхимові відбували десятки тисяч ув’язнених. Голими руками вони видобували смертельно небезпечну субстанцію: радянська атомна та оборонна промисловість була особливо зацікавлена у розробці уранових копалень у "братній державі" ЧССР.

Готель Radium - Palace у Яхимові

Готель Radium - Palace у Яхимові

Однак, тоді як у Чехословаччині Яхимів став синонімом брутальної розправи над політичними дисидентами, на Заході ця частина європейської історії мало кому відома. Відкрити цю сторінку поставив собі за мету Йозеф Гаслінґер. Ознайомившись з актами судового процесу та листами, які надала йому Бланка Модра, Гаслінґер реконструює біографію її батька, яка виявляє цілу низку втрачених шансів на порятунок. Спортсмен не раз мав нагоду як професійний хокеїст переїхати до Канади чи працювати там же за своє професією як інженер-будівельник. Утім, він залишився, і це виявилося фатальною помилкою.

Між реальністю та маренням

Гаслінґер розповідає історію у тверезо-документальному стилі, однак вплітає автентичну історію в емоційно насичену сюжетну лінію роману. Віденський видавець Анзельм Фіндайзен, який страждає від хвороби Бєхтєрєва, відправляється на лікування в Яхимів, також відомий як курорт. У старовинному гранд-готелі він знайомиться з танцівницею з Праги, яка, шукаючи сліди свого померлого батька, приїхала у Яхимів відвідати уранові копальні. На прохання видавця жінка записує історію батька, розповідаючи таким чином не лише його біографію, а й власні страждання і поневіряння.

Йозеф Гаслінґер

Йозеф Гаслінґер

"У мене з батьком був нереальний зв'язок, і я горджуся цим. Іноді у мене складалося враження, що я можу з ним розмовляти напряму", - пише героїня. Насправді фантазії, марення та сни, про які вона пише, аби бути ближчою до батька, - чи не найсильніші сцени роману.

Це своєрідне літературне плетиво, в якому уявні історії доньки полонять уяву більше, ніж реальна історія батька. Що дійсно відбувалося у таборі, як пережите відбилося на Модри, залишається нерозкритим. "Батько не говорив про це. Якось, коли я за столом ліпила чоловічків з хліба, він сказав: "Ми пальцями збирали крихти з підлоги". Це – єдине, що він нам, дітям, розповідав про в’язницю".

Автори: Ая Бах / Тетяна Бондаренко
Редактор: Володимир Медяний

DW.COM