1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Яким має бути новий голова Єврокомісії?

Напередодні саміту Європейського союзу, що починається в четвер у Брюсселі, в німецькій пресі розгорнулася дискусія про кандидатів на посаду нового голови Європейської комісії – виконавчого органу ЄС.

Чинний голова Єврокомісії Романо Проді

Чинний голова Єврокомісії Романо Проді

ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД з Гамбурґа пише:

”Минулими вихідними громадяни країн-членів ЄС вирішили долю 732 місць у Європейському парламенті. Але питання, хто сяде в крісло головного шефа в Брюсселі, а саме – наступного керівника Європейської комісії, цього тижня мають вирішити глави держав та урядів ЄС. З їхнього кола походять і найбільш перспективні кандидати на цю посаду: ірландський прем”єр-міністр Берті Агерн, бельгійський прем”єр Ґі Верхофстадт і голова уряду Люксембургу Жан-Клод Юнкер”, -

пише ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД і веде далі:

”Критеріями, яким має відповідати наступний головний комісар, можна назвати ті якості, яких бракує чинному голові Єврокомісії Романо Проді. По-перше, новий лідер повинен мати достатньо природного хисту, щоб керувати апаратом із 20 тисячами чиновників із 25 країн. За часів Проді фактичну владу часто мали керівники окремих відомств, які до того ж були суперниками. По-друге, хороший голова Єврокомісії повинен уміти відстоювати свої інтереси, виступаючи на рівних із головами національних урядів і співпрацюючи з парламентом. Утім найважливіше значення має третій критерій: шеф-комісар ЄС повинен бути європейцем з плоті й крові і мати неабиякі риторичні здібності. Його обличчя й голос повинні всерйоз сприйматися як усередині ЄС, так і поза його межами”, - вважає ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД.

Економічне видання ГАНДЕЛЬСБЛАТ з Дюссельдорфа звертається до теми Конституції ЄС, що має стати центральним питанням саміту:

”Якщо зустріч глав держав та урядів не буде успішною, громадяни остаточно втратять віру в ЄС, а на сам союз очікує непевне політичне майбутнє з численними підводними рифами. Якщо ж вдасться виробити спільну позицію, це може стати підґрунтям для зміни настроїв у суспільстві. Конституція, якщо вона таки набере чинності, надає ЄС кращу робочу базу, ніж чинний договір, підписаний свого часу в Ніцці... Ясно, що ця Конституція – не зразок досконалості, але вона є оптимальним варіантом компромісу 25 країн”, - зауважує ГАНДЕЛЬСБЛАТТ.

Серед міжнародних тем газети ФРН багато пишуть про колишнього іракського президента Саддама Хусейна, якого має бути передано новому уряду Іраку. ГАННОВЕРШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ зауважує:

”Питання, коли Саддама віддадуть властям у Багдаді – на пару тижнів раніше чи пізніше – не відіграє жодної ролі. Вашингтон сам дуже зацікавлений якнайшвидше передати колишнього керівника держави іракцям. На цьому процесі йтиметься про набагато більше, ніж тільки про особу колишнього можновладця. Іракці мають дуже зважено підійти до справи і серйозно оцінити еру Саддама, що почалася ще в 1970-ті роки. Аналіз минулого викличе в багатьох болючі спогади - як у тих, кого тоді пригнічували, так і в тих, хто був при владі. Процес над диктатором може дати новий поштовх також і іракській політиці США. Вашингтону доведеться озирнутися й подумати про власну політику минулих десятиліть. Багато американців уже давно прагнуть відвертої дискусії на цю тему”, - переконана ГАННОВЕРШЕ АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ.

Тему продовжує НОЙЕ ВЕСТФЕЛІШЕ з Білефельда:

”Після 30 червня іракці можуть судити Хусейна, але чи буде в цьому зацікавлений Вашингтон? А якщо Саддам розкаже і про те, хто підтримував його зброєю під час кривавої війни з Іраном? Колишній диктатор ще не втратив свою владу. Він все ще може зробити з Джорджа Буша колишнього президента”, - припускає НОЙЕ ВЕСТФЕЛІШЕ.

Центральною внутрішньонімецькою темою залишаються результати виборів до Європарламенту, на яких правляча у ФРН Соціал-демократична партія зазнала нищівної поразки. МЮНХНЕР МЕРКУР констатує:

”Критика стає дедалі суворішою, але канцлер демонструє рішучість. Ґергард Шредер, який раніше кожний свій крок звіряв з опитуваннями громадської думки, тепер несподівано демонструє принциповість. Знімаємо капелюха! Адже врешті-решт попри справедливе обурення технічними помилками, ніхто не сумнівається, що курс Шредера в принципі правильний”, - читаємо у МЮНХНЕР МЕРКУР.

ЗЕКСІШЕ ЦАЙТУНҐ з Дрездена звертається до іншого аспекту проблеми:

”Поразка соціал-демократів змушує ставити й інші запитання: а наскільки взагалі німці готові до реформ? Якщо не звертати увагу на технічні промахи уряду, то відповідь буде невтішною: реформи знаходять широку підтримку суспільства тільки тоді, коли їхні позитивні наслідки можна відчути відразу”, - підсумовує ЗЕКСІШЕ ЦАЙТУНГ.