1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Яйця, зайці, вогонь і вода

Сьогодні християни відзначають Великдень. У Німеччині, як і в Україні, на це свято традиційно їдять крашанки. Але є й свої відмінності. Німці паски не печуть, а на їхніх столах поруч із розмальованими яйцями обов’язково мають бути зайці. Найчастіше шоколадні.

default

Великдень у Німеччині відзначають зі звичаями, що мають дуже давню традицію. Головний символ цього релігійного свята – заєць, який приносить яйця. Принаймні, так дорослі розказують дітям.

„Ми кладемо крашанки в траву в садочку, потім їх забирає великодній заєць і замість них підкладає щось для нас, а ми шукаємо”.

„Ми робимо так: лягаємо спати, а вночі приходить заєць і розкладає яйця. Він дуже добре їх ховає, тому ми їх не швидко знаходимо. Інколи ми знаходимо такі корзинки з яйцями аж після Великодня”.

Для Даніеля й Рафаеля, які ходять до католицького дитсадочку в Бонні, пошук яєць – центральна подія Великодня. Для більшості німецьких дітей теж. Зайці та яйця – без цих двох символів уявити собі Великдень у Німеччині неможливо. Між тим вони мають різне походження. Розповідає професор-етнограф Боннського університету Ґюнтер Гіршфельдер:

„Починаючи з Середньовіччя, яйце відіграє центральну роль у святкуванні Великодня, хоча почалася ця традиція значно раніше. Яйце - це символ життя, це рідке м’ясо. Крім того, в дні Великоднього посту яйця не можна було їсти. Їх варили, ховали, а потім їли у великій кількості на Великдень”.

Суміш християнських і язичницьких обрядів

А до чого тут заєць, спитаєте ви? Заєць – це язичницький символ родючості й символізує початок весни, нового життя в природі, каже Гіршфельдер. Християнство поступово перейняло цю традицію. Йоахим Ґергард, пастор Євангелічної церкви не бачить тут проблеми:

„Я думаю, що свято Великодня та пов’язані з ним традиції не можна відокремити від зустрічі весни, коли знову розпускаються квіти, починає зеленіти трава, і ми всі святкуємо Воскресіння Христове. Християнські традиції часто мають спільне коріння з язичницькими”.

Наприклад, великодній вогонь. У Гамбурзі ще 500 років тому були так звані „святі пожежі” на Великдень. Вважалося, що такий вогонь відлякує нечисту силу. У горах Гарцу теж є традиція великодніх вогнищ, а у східній Вестфалії в цей день катають підпалені дерев’яні колеса.

Ще один великодній звичай у Німеччині пов’язаний з водою, що теж вважається символом життя і родючості. Кажуть, що у ніч перед Великоднем між північчю та сходом сонця треба взяти воду із струмка і мовчки принести її додому. Вважається, що ця вода цілий рік має цілющі властивості, наприклад, лікує хвороби очей, або допомагає зберегти молодість і красу. А ще німецькі селяни заганяли на Великдень худобу у воду, бо це нібито захищало тварин від хвороб.

Зоряний час кондитерської промисловості

Хтось пече великодніх зайців і красить яйця сам, але більшість німців купує вже готову продукцію в магазині. Великдень у Німеччині, як і інше велике християнське свято – Різдво, це свято комерції.

Найбільше радіють кондитери. За офіційними даними, торік на Великдень німці з’їли понад 12 тисяч тонн солодощів. Хтось підрахував, що це 123 мільйони шоколадних зайців. Все це не має нічого спільного з Воскресінням Христовим, каже професор Ґюнтер Гіршфельдер:

„Можна сказати, що це звичай без віри. Сьогодні в Німеччині Великдень – це просто свято, а релігія відійшла на другий план. Це зоряний час для кондитерської промисловості. А люди просто відпочивають, хтось їде у коротку відпустку на море, хтось іде гуляти в сусідній ліс. Значення, наприклад, Страсної п’ятниці більшість населення не цікавить, попри те, що для протестантів це дуже важливий день, а Великдень взагалі – найголовніше свято року для всіх християн”.