1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Щогодини від туберкульозу помирає один українець

Ця хвороба поруч із ВІЛ/СНІДом є наймаштабнішою на планеті – щодня від туберкульозу помирає близько п’яти тисяч людей. Захворюваність в Україні, як і в деяких інших країнах пострадянського простору, має характер епідемії. Перед лікарями в Україні постав особливий виклик: все більш поширеною в країні стає форма туберкульозу, при якій традиційні медикаменти не діють.

24 березня є міжнародним днем боротьби із туберкульозом

24 березня є міжнародним днем боротьби із туберкульозом

Кризовими регіонами, в яких захворюваність на туберкульоз має характер епідемії, є Африка, деякі країни Азії та пострадянські країни. В Україні смертність від туберкульозу є доволі високою. Дані міністерства охорони здоров’я наводить Тетяна Юрченко:

„Епідемію туберкульозу в Україні зафіксовано 1995 року. Починаючи з 1994 року рівень захворюваності на туберкульоз зріс у 2,4 рази. Щогодини в Україні на туберкульоз захворює чотири людини, один хворий помирає”

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, найменші успіхи у боротьбі із туберкульозом демонструють країни Африки та Східної Європи. Слід зазначити, що специфіка епідемії туберкульозу у цих регіонах є різною. В Африці головним завданням медиків є зупинка швидкого розповсюдження туберкульозу. Для цього Всесвітньою організацією охорони здоров’я ще 1999 року впроваджено спеціальну стратегію DOTS, якою передбачено швидке і, що важливо, відносно недороге лікування. Однак перед Україною, як і перед іншими країнами пострадянського простору, постала інша проблема - так званий „резистентний” туберкульоз. Тетяна Юрченко пояснює:

„Основною причиною виникнення цієї проблеми є недолікованість туберкульозу. Коли людина починає лікування і не завершує його належним чином, вірус мутує в організмі і стає полірезистентним, тобто таким, який не можна подолати звичайними медикаментами”.

У Радянському союзі ситуація із захворюваністю на туберкульоз, як зазначають лікарі, була під контролем. Чітко функціонувала система профілактики туберкульозу, лікування і реабілітації хворих. Після того, як настала економічна криза, протидія туберкульозу стала недостатньою, і головне, несистемною. Ліків не вистачало, люди були недостатньо поінформовані про небезпеки туберкульозу. Тисячі українців, які тоді так і не змогли вилікувати туберкульоз остаточно, нині мають справу із його хронічною формою. На сьогодні, за офіційною статистикою міністерства охорони здоров’я, 57 відсотків всіх смертей від туберкульозу спричинені саме хронічною, або „полірезистетною” формою вірусу. Лікування цієї „запущеної” форми туберкульозу є набагато довшим і дорожчим. Хворі мають приймати величезну кількість медикаментів, пояснює експерт міжнародної організації „Лікарі без кордонів” Маркус Фрітц, який декілька років працював у країнах СНД:

„Пацієнти приймають від десяти до п’ятнадцяти пігулок проти туберкульозу протягом дня, іноді їм доводиться додатково вживати засоби проти побічної дії медикаментів. А це вже близько двадцяти пігулок щодня. Лікування є надзвичайно виснажливим”.

І все ж таки дев’ять з десяти пацієнтів проходять важкий курс до кінця, адже це їхній єдиний шанс на одужання. Однак далеко не всім хворим вистачає місць у спеціальних лікарнях. За оцінками експертів, курс лікування пацієнта з полірезистентною формою туберкульозу коштує близько двадцяти тисяч доларів.

Важливу роль у протидії туберкульозу відіграє санаторне лікування. Однак, як зазначає Тетяна Юрченко з міністерства охорони здоров’я, санаторна система переживає важкі часи:

„За роки незалежності, на жаль, система надання протитуберкульозної допомоги у санаторіях була зруйнована. У багатьох областях санаторії були закриті, а земля продана”.

Медики докладають всіх зусиль, аби виявити захворювання на ранній стадії. Для цього люди повинні знати симптоми і специфіку захворювання. Надзвичайно важливою є допомога благодійних організацій, які проводять інформаційні кампанії серед населення. Володимир Мерцин, який на чолі Закарпатського благодійного фонду імені Роберта Коха кілька років присвятив діагностуванню туберкульозу серед мешканців віддалених гірських сіл, переконаний, що за нинішніх умов держава потребує масштабної допомоги благодійників. Однак людям у яких є влада і гроші, постійно не до туберкульозу, каже він. Останніми роками всі гроші місцевих бізнесменів йдуть на вибори, яким не видно кінця і краю:

„Ніколи нам не було легко дістати ті кошти – і релігійні організації допомагали, і бізнесмени. Поступово заполітизованість наклала свій відбиток. Коли у нас політична ситуація уляжеться, то повернуться і бізнесмени і влада до цих організацій і стане, напевно, легше працювати”