1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Шредер може увійти до Білого дому, широко розправивши плечі

Німецька преса коментує візит канцлера Шредера до США, а також розширення Європейського союзу на Схід. Стосовно приїзду німецького канцлера до Америки газета ПФОРЦГЕЙМЕР ЦАЙТУНГ, зокрема, пише:

Ще кілька місяців тому президент США у колі своїх довірених осіб нарікав, мовляв, він не витримує з цим Шредером. Та тепер він мусить витримувати. Маневруючи в зовнішній та внутрішній політиці довкола поразки в Іраку, він завів себе у глухий кут, з якого виходу без допомоги "старої Європи" немає. Надто багато грошей коштує відбудова країни, зруйнованої американськими та британськими бомбами. Надто нестабільною є ситуація, щоб члени антиіракської коліції самостійно могли тривалий час утримувати ситуацію, яка принаймні нагадує мир. Тому Шредер може увійти до Білого дому, широко розправивши плечі. Та при цьому канцлер повинен пам"ятати, що він завдячує цідю новою для себе ситуацією передусім проблемам американців. Шредер сам вказав на те, що розбіжності у поглядах щодо війни в Іраку залишаються. Якщо канцлер не буде потрібний Бушу, то тоді тон знову може стати суворим, - іронізує ПФОРЦГАЙМЕР ЦАЙТУНГ.

Тему продовжує газета ОСТТЮРІНҐЕР ЦАЙТУНГ:

Ані Шредер, ані Буш не стверджуватимуть, що з цього ще може вийти чоловіча дружба, коли американський президент прийматиме у Білому домі канцлера Німеччини вперше після суперечки навколо війни в Іраку. Бо обидва державні мужі не мають більше нічого спільного, окрім яскраво вираженого інстинкту до влади. Та власне цей інстинкт до влади їм підказує, що вони можуть мати користь один від одного. Якщо Буш покаже себе обачнішим та прагматичнішим у зовнішній політиці, це допоможе йому в передвиборній боротьбі, так само і обтяженому внутрішньополітичними проблемами Шредеру придасться блискучий вихід на міжнародну політичну сцену, - вважає ОСТТЮРІНҐЕР ЦАЙТУНГ.

Газета СААРБРЮКЕР ЦАЙТУНГ дотримується такої думки:

Німеччина та Сполучені Штати Америки є і залишаються глибоко дружніми країнами, чиї політичні, економічні та культурні відносини не залежать від міри приязні між їхніми керівниками. Якщо ситуація нас не обманює, то подальший розвиток може навіть призвести до того, що відновиться давня сердечність. Якщо Джордж Буш не послідує за своїм батьком і не програє восени конкуренту з демократичного табору. Тоді візит замирення Шредера стане його прощальним візитом, - ромірковує ЗААРБРЮКЕР ЦАЙТУНГ.

Газета ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД пише про перспективи подальшого розширення Євросоюзу:

Розширення ЄС на Центральну та Східну Європу, Балкани, Туреччину і пізніше навіть на Україну принесе континенту більше добробуту, стабільності й безпеки. Ціною за це буде кінець повоєнної мрії про сильну, політично інтегровану Європу. ЄС заплатить за розтягування його кордонів до Росії, Сирії та Іраку масивною втратою здатності до політичної інтеграції, так звучить поширена в європейських колах теза. Це буде Європа цілковито відрегульованої економічної зони, а не власне суперпотуга, -

наводить поширену в Європі думку ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД і продовжує:

Усім цим знавцям слід пригадати, що в дотеперішній історії ЄС завжди помилявся той, хто недооцінював динаміку європейської інтеграції. Сьогоднішні мрійники - це вчорашні реалісти, - любив колись казати Гельмут Коль стосовно Європи. І він має рацію. Внутрішньополітичні вади й цинічна тактика Ґергарда Шредера чи Жака Ширака можливо й обтяжують надмірно європейську політику. Однак для тривалої меланхолії підстав немає. Однак песимістичні настрої - небезпечні. Вони можуть перетворитися на необ"єктивні прогнози. Так, революційне розширення ЄС до 25 і більше держав перебудує ЄС і, якщо справи підуть погано, перетворить спільноту просто на зону вільної торгівлі, як це вже змалював голова ХСС Штойбер. Інституції, урядова практика та парламентська культура - всього цього вже давно невистачає, щоб зробити з ЄС дієздатний, демократично керований союз. Щоб це не було - суперечка навколо Іраку, цирк з бюджетом ЄС чи пакт стабільності - те, про що не можуть сьогодні домовитися 15 держав, тим більше не зможуть досягти 25. Однак надія, що розширення ЄС під розумним керівництвом перетвореться не на могилу, а на каталізатор у створенні Сполучених Штатів Європи, зовсім не виглядає нереальною, - прогнозує ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНД. Огляд німецької преси підготували Маріанна Кавка та Марія Копиленко