1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Шибениця для Саддама Хусейна?

Цього тижня в Багдаді перед судом постав колишній іракський диктатор Саддам Хусейн. Передбачено кілька етапів процесу. Спочатку суд віришив розглянути обвинувачення в зв”язку з масовими вбивствами в шиїтському місті Дуджейл, в якому загинуло понад 140 осіб. Цілком імовірно, що процес, який, судячи з усього, триватиме досить довго, закінчиться смертним вироком для екс-диктатора. Однак, як з”ясувалося, ірак

default

�і досить неоднозначно відреагували на таку перспективу.

Хердана - невеличке село поблизу турецького кордону на півночі Іраку: на площі зібралося близько двадцяти жінок. Вони разом оплакують своїх чоловіків, братів та синів. Загони Саддама Хусейна увійшли в село 31-го липня 1983-го року. Вони забрали все чоловіче населення віком від чотирьох до 104 років. Тоді безслідно зникло майже 8000 осіб. Їхня „вина” полягала лише в тому, що вони були родом з регіону, в якому перебував курдський лідер Массуд Барзані. Разом зі своїми загонами він виступав проти центральної влади в Багдаді.

Знищенні курдів з племені Барзані стало початком так званої операції Анфаль, внаслідок якої загалом зникло понад 30 тисяч осіб. Лише на початку цього тижня відбулася урочиста церемонія перепоховання 500 вбитих курдів, яких нещодавно знайшли в масових могилах. Тому в селі Хердана жінки знову зібралися для того, щоб оплакати загиблих. Майже кожна з них вважає, що Саддам Хусейн заслуговує на смертну кару. Говорить Сабрія Ахмед:

„Я за таку найвищю міру покарання. Зрештою Саддам Гусейн та його люди вбивали не тільки курдів з племені Барзані, але й християн, шиїтів, єзидів. Потім - ця жахлива бійня в Халабьї...”

Під час цього масового вбивства 1988-го року внаслідок хімічного бомбардування міста Халабья загинуло приблизно п”ять тисяч осіб. Більшість жителів цього міста вважають, що Саддам Хусейн заслужив смертної кари. Серед прихильників такого вироку і Наріман Алі Мохамед. Його батько та один з його братів загинули під час атаки. Таким чином іракський диктатор тоді помстився за те, що курдські бійці опору під час війни з Іраном здали місто солдатам Тегерана.

Подібні настрої панують і серед шиїтів у Басрі: 1991-го року після війни проти Кувейту вони повстали проти режиму. Під час повстання загинуло п”ятдесят тисяч осіб. Отже, чимало іракців вітають перспективу смертної кари для свого колишнього тирана.

Але в країні дедалі гучніше лунають і голоси людей, які стоять на поміркованих позиціях. Курд Фаваз Мірані походить з прикордонного регіону, який межує із Сирією. В Моссулі він вивчає в університеті англійську. Він вважає, що страта Саддама Хусейна нічого не дасть:

„Особисто я проти такого вироку. Якщо ми хочемо бути демократичною країною і поважати права людини, тоді його слід було б посадити до в”язниці. Цього цілком достатньо. Якщо ж ми говоримо, що він має страждати, тоді ми порушуємо права людини. Позбавлення волі було б достанім.”

Судовий процес проти Саддама Хусайна від самого початку був політичною справою. Судді перебувають під потужним тиском нинішніх можновладців у Багдаді. Чимало політиків, починаючи від колишнього глави перехідного уряду Айяда Алаві і закінчуючи президентом Ялалом Талабані, висловлювалися за винесення Саддаму Хусейну смертної кари. Враховуючи таку ситуацію, вартим уваги є те, що в іракському Курдистані місцевий міністр з питань дотримання прав людини Мохамед Іхзані у категоричній формі висловився проти смертного вироку:

„Я особисто проти смертної кари. Якщо проаналізувати досвід інших країн, то можна побачити, що смертна кара ніде не сприяла зменшенню злочинності. Я проти того, щоб оголошувати смертний вирок навіть Саддаму Хусейну.”

Чимало людей не тільки в Іраку, але також в інших арабських країн вітають притягання Саддама Хусейна до судової відповідальності. Вони вказують на символічне значення цього процесу, оскільки вперше одному з арабських деспотів тепер доводиться відповідати перед судом за свої злочини. Коментатор газети „Аль-Шарк-Аль-Авсат” Мона аль-Тагаві не виключає навіть початку нової доби в арабському світі, коли й інших можновладців у цій частині планети почнуть притягати до відповідальності. Може саме це і є одна з причин, чому лідери арабських країн досі ніяк не відреагували на процес проти Саддама Хусейна. Можливо також, що вони вирішили мовчати, оскільки це найрозумніше, що вони нині можуть робити. Адже засумнівавшись у вині колишнього іракського диктатора, вони відразу б викликали на себе вогонь критики з боку нинішнього іракського керівництва та американців. Якщо ж раптом хтось з них почне розхвалювати процес, тоді виникає питання, чому він мовчав раніше, коли Саддам Хусейн знущався над своїм народом.

Бйорн Блашке, Володимир Медяний