1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

„Чорні” перспективи України

У Німеччині очікується зміна влади й наступний уряд може очолити блок християнських партій ХДС/ХСС. Що це означає для України? Чого очікувати від консерваторів, які з одного боку закликають загальмувати темпи розширення ЄС, а з іншого – виступають за європейську перспективу України?

Голова ХДС Меркель

Голова ХДС Меркель

„Червоне то любов, а чорне то журба”. У німецькій політиці зараз усе не так, як в українській пісні. „Червоними” тут називають соціал-демократів і вони зажурені, бо очевидно, програють позачергові вибори до бундестагу, федерального парламенту. А „чорні” навпаки відчувають „любов” німців. „Чорні” – це Християнсько-демократичний союз – консервативна партія з міцним релігійним корінням. Чорний колір як політичний символ походить саме від одягу священиків. Зараз ХДС, який на федеральному рівні виступає разом з Христянсько-соціальним союзом, переживає пік популярності. В опитуваннях громадської думки блок ХДС/ХСС випереджає своїх головних суперників, правлячих соціал-демократів приблизно на 20 відсотків. Тому колір уряду ФРН вірогідно зміниться.

Поки ж до позачергових виборів залишаються три місяці. Офіційно їх ще не призначено, але дискусія про політику майбутнього уряду почалася. Враховуючи настрої суспільства, це дискусія про ХДС.

Тим часом в Україні, де інтерес до німецької політики традиційно високий, на християнських демократів, схоже, покладають особливі сподівання. Попри те, що саме ХДС, критикуючи візову політику федерального уряду, уже півроку „лякає” німців українськими нелегалами, у Києві не приховують оптимізму, коли говорять про зміну влади у ФРН.

Український віце-прем”єр з питань європейської інтеграції Олег Рибачук, який кілька тижнів тому був у Берліні, заявляє про обіцяну підтримку німецької опозиції на шляху України до Євросоюзу. Чи справді це так?

Факт, що останнім часом ХДС посилає Києву позитивні сигнали. До України зачастив член партії Фолькер Рюе. Колишній міністр оборони в уряді Гельмута Коля, а зараз голова парламентського комітету з закордонних питань, закликає не зачиняти перед Україною двері ЄС. Не менш активна і колега Рюе по партії Клаудіа Нольте. Саме вона була одним з ініціаторів і авторів пропозиції фракції ХДС/ХСС у бундестазі „За чітку європейську перспективу України”. Ось як сама депутат пояснює суть документу, який парламент розглядав 2-го червня:

„Ми свідомо обрали назву „європейська перспектива”, щоб показати – не йдеться про дату вступу у наступні 3-4 роки. Ідеться про те, що Україна, як країна, що розташована в Європі, повинна сама стати європейською, тобто поділяти цінності й принципи Європи. Ми хочемо підтримати процес розбудови в Україні демократії, основ правової держави, що поважає права людини, свободу слова, і що має ринкову економіку.”

У документі не сказано про вступ України до ЄС, але:

„Це означає, що Україна як європейська країна має таку перспективу. На мою думку, важливо чітко показати, що Європа – це не просто економічний клуб. Європа – це союз країн, які об”єднують спільні цінності, принципи й перконання. Тому важливо, щоб Україна сама стала такою європейською країною. Це перший крок. Чим швидше цей етап буде пройдено, тим швидше можна буде говорити про вступ до ЄС.”

Подальша доля пропозиції ХДС/ХСС зараз невідома. Позачергові вибори до бундестагу внесли свої корективи, і європейськими перспективами України опікуватиметься вже новий склад федерального парламенту. Клаудіа Нольте не береться прогнозувати його позицію, хоча її партія, як очікується, матиме в бундестазі найбільшу фракцію. Депутат каже, що після провалу референдумів по конституції Євросоюзу у Франції та Нідерландах ситуація в Європі й у Німеччині змінилася. Говорити про можливе нове розширення ЄС тепер дуже непросто. Більше того, політики ХДС/ХСС дедалі голосніше вимагають загальмувати цей процес, ставлячи під сумнів навіть вступ Румунії, який уже скріплений договором.

Проаналізувати перспективи України на тлі очікуваного приходу до влади у ФРН блоку ХДС/ХСС ми попросили трьох оглядачів.

Александер Рар, експерт з питань Східної Європи Німецького товариства зовнішньої політики в Берліні, песимістично оцінює розвиток українсько-німецьких відносин. На його думку, з часів „помаранчевої революції”, коли на столах німецьких депутатів лежали апельсини на знак солідарності з київським Майданом, інтерес до України впав. На Дні України в бундастазі наприкінці травня була лише невелика група депутатів. Рар закликає не переоцінювати той факт, що окремі представники ХДС виступають за перспективу України в ЄС. Це окремі депутати, каже він, які поки не мають великого впливу в партії. Враховуючи останні події в Європейському союзі, Рар прогнозує швидке послаблення проукраїнської риторики німецьких консерваторів:

„Думаю, що конкретно в політиці ХДС щодо України не буде радикальних кроків. Можливо, вони намагатимуться активно сприяти членству України в СОТ. Можливо, разом з іншими країнами, наприклад з поляками, сприятимуть врахуванню українських інтересів у межах Євросоюзу. Можливо навіть, через деякий час Україні запропонують привілейоване партнерство. Але в найближчі чотири роки я не можу собі уявити, що ХДС піде далі, ніж це зробила Соціал-демократична партія Німеччини.”

Схожа позиція і в іншого берлінця – експерта з євроінтеграції, директора Європейської академії Екарта Штратеншульте. Він теж не очікує європейського прориву України за сприяння ХДС:

„Треба ставитися до цього так: існує різниця між урядом і опозицією. Коли ти в опозиції, легше вимагати певних речей, ніж коли ти в уряді. Якби я був українським політиком, я б не став очікувати від зміни влади в Німеччині великих кроків на шляху до ЄС. У наступні 10 років членство України в ЄС абсолютно нерелістично, незалежно від того, хто при владі”.

Аналізуючи можливу зовнішню політику християнських демократів, варто окремо згадати про Росію. Нинішній канцлер, соціал-демократ Ґергард Шредер має приятельські стосунки з хазяїном Кремля Володимиром Путіним, і тому главі німецького уряду часто закидають некритичне ставлення до російської політики. Вірогідно, що коли до влади прийде ХДС і канцлером стане голова партії Анґела Меркель, німецько-російські обійми послабшають. Чи дозволить це Берліну активніше підтримувати Україну в Європі, ніж це було досі? Александер Рар:

„На мою думку, не варто переоцінювати дружбу Шредера з Путіним, так, нібито вона домінує на європейському політичному просторі й може втримати окремі країни від якихось політичних кроків. Існує реальна політика, яка багато в чому залежить від економіки. Росія залишається великим партнером Німеччини, не залежно від того, хто при владі. Німеччина завжди зважатиме на інтереси Росії. Але це не означає, що через це буде якимось чином проігноровано Україну.”

Кельнський політолог, фахівець з України та Росії Ґергард Сімон має дещо інший погляд. Він належить до тих, хто позитивно оцінює наслідки для України від зміни діалогу „Шредер-Путін” на „Меркель-Путін”:

„Це добре для України. Проблеми України в Європі, передусім з Німеччиною та Францією, пов”язані з тим, що обидві ці країни в першу чергу думають про Росію. Якщо прийде ХДС, це може змінитися, відносини з Києвом можуть потеплішати”.

Інший момент, який може зіграти певну роль у просуванні України в ЄС і на який звертають увагу німецькі експерти, це Туреччина. Восени Брюссель планує почати з Анкарою переговори про вступ. Християнські партії у ФРН категорично проти приєднання Туреччини до Євросоюзу й пропонують їй замість цього так зване „привілейоване партнерство”. Європа повинна мати чітки кордоні, пояснює депутат Клаудіа Нольте:

„Це географічна Європа, а також країни, що мають спільні європейські та західні культуру й традиції.”

Це означає – „ні” вступу до ЄС Туреччини, і теоретично, на дуже довгу перспективу – „так” Україні. Хоча берлінські оглядачі в це не дуже вірять. Рар і Штратеншульте кажуть, що Україну просто використовують як аргумент проти Туреччини. Кельнський політолог Ґергард Сімон хоч і погоджується з такою оцінкою, але бачить шанс для Києва:

„Реалістична середньотермінова перспектива – колись як Україна, так і Туреччина отримають так зване „привілейоване партнерство”. Це менше, ніж членство, але це набагато більше, ніж зараз.”

Сімон переконаний, що Україні не варто відмовлятися від такої перспективи за принципом „все або нічого”. Маючи статус привілейованого партнера ЄС, Україні було б легше рухатися далі в бік членства, припускає кельнський експерт.

Отже, чи варто Україні сподіватися, що після очікуваної зміни влади в Німеччині Київ отримає сильного союзника на шляху в Євросоюз?

Опитані експерти не дають однозначної відповіді й застерігають від високих очікувань. Вони визнають, що на даний момент ХДС проявляє більше симпатій до України, ніж СДПН. Але всі троє – Рар, Сімон і Штратеншульте – вказують на те, що йдеться про відголосок позитивних емоцій, що їх викликала „помаранчева революція”. Пропозиція ж ХДС/ХСС у бундестазі про європейську перспективу України хоч і була розглянута в червні, написана була ще в березні, коли пам”ять про Майдан ще була свіжою.

Тепер же в Європі зовсім інша атмосфера і в наступні роки розширення Євросоюзу можливо буде призупинено. Тому німецькі оглядачі радять Україні дещо „зменшити апетити”, продовжувати реформи, й не дуже звертати увагу на те, яким буде колір нового уряду в Берліні.