1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Чи можливо контролювати міграційні потоки?

Як здійснювати контроль за міграційними потоками? Вже понад десятиріччя Європейський Союз намагається знайти відповідь на це питання. Адже з одного боку – необхідно боротися з нелегальною міграцією, з іншого – Європа потребує нових працездатних громадян, аби компенсувати свої демографічні проблеми. Аби краще координувати міграційні процеси ще 1951 року було створено у Женеві Міжнародну організацію з пи

default

тань міграції.

Міжнародну організацію з питань міграції має в ООН статус спостерігача, хоча сама не належить до його структури. Це – міждержавна організація, яка об’єднає 116 країн. Вона має власний статут, свої органи: раду, виконавчий комітет і адміністрацію. Оскільки останнім часом питання міграції стає щоразу актуальнішим, то значення і роль організації з кожним роком зростає. Лише за останні 8 років кількість співробітників збільшилася майже у п’ятеро, досягнувши п’яти тисяч чотирьохсот осіб. Гасло Організації: „Координувати міграцію на користь усім”. Говорить її речник Жан Філіп Шозі:

„Коли ми говоримо про міграційний менеджмент, то маємо на увазі в першу чергу широкомасштабні запобіжні заходи”

Під „запобіжними заходами” пан Шозі розуміє не лише ущільнення кордонів, зміцнення „фортеці-Європи”, побудови мурів, як на мексикано—американському кордоні. Це дещо більше, аніж посилення законодавства у сфері надання в’їзних віз та дозволів на проживання. Міжнародна організація з питань міграції допомагає урядам країн-членів проектувати концепцію своєї міграційної політики, контролювати кордони та створювати біометричну базу даних. Утім. Поняття міграційного менеджменту охоплює значно більше питань, розповідає Жан Філіп Шозі:

„Звичайно, справа визначення системи охорони державного кордону належить виключно до компетенції кожної країни. Але цього – ще замало, аби забезпечити надійний контроль за міграцією. Тому ми заявляємо, що необхідний багатобічний план. Тож охорона кордонів – це лише один аспект. Бо треба також, наприклад, бути відкритим для програми трудової міграції, щоб легально приймати людей”.

Тому Міжнародна організація з питань міграції намагається переконати уряди розвинених держав надавати візи не лише висококваліфікованим експертам, а також менш освіченим працівникам, котрі працюють у сфері нижчої оплати. Окрім того, зусилля Організації спрямовані ще й на те, аби спрямувати капітали індустріальних держав у економіку країн, що розвиваються. Це б сприяло підвищенню рівня життя в країнах-реципієнтах, вважає пан Шозі:

„Ми звертаємо увагу урядів на те, що в їхніх же інтересах спрямовувати інвестиції в країни південної півкулі. Адже саме звідти виходить найбільший міграційний тиск. Адже це – зрозуміла річ, що коли у країнах, котрі розвиваються відкриваються кращі перспективи економічного розвитку, то люди ще двічі подумають перед тим, як виїздити з країни”.

Фінансування Міжнародної організації з питань міграції відбувається за таким же принципом як і ООН – з внесків країн-членів. Минулого року її бюджет становив один мільярд 100 мільйонів доларів, на які було профінансовано близько тисячі чотирьохсот програм. Серед них, зокрема, дослідження фінансового тиску на міграційну активність чи феномену „перетікання мізків”, тобто міграція висококваліфікованих фахівців із бідних країн. На порядку денному діяльності організації також проведення інформаційних кампаній, наприклад, щоб застерегти жінок від небезпеки потрапити в тенета мафії, котра змушує до проституції. Говорить Жан Філіп Шозі:

„Інформаційні кампанії проходять здебільшого на телебаченні або через публічні заклади. Ми також маємо гарячу телефонну лінію, за якою люди можуть отримати консультаційну допомогу, якщо вони, приміром, стали жертвами торгівлі людьми. У таких країнах, як Туреччина, де використовують найновіші моделі мобільних телефонів, ми інформуємо населення за допомогою SMS-повідомлень”.

Міжнародна організація з питань міграції тісно співпрацює з різноманітними структурами ООН. Інколи складно визначити, у чию сферу компетенції має потрапити та чи інша проблема. Наприклад існує Комітет ООН з питань допомоги біженців. Але часто складно визначити, кого відносити до біженців, а кого – до мігрантів. Трудовою міграцією займається також Міжнародна організація з питань праці. Медична допомога мігрантам підпадає під сферу компетенції Міжнародної організації з питань охорони здоров’я. Тож у цих інституційних джунглях не так просто розібратися, підкреслює пан Шозі:

„Кожен має свій стосунок до теми міграції. Але саме наша Організація має найширший погляд на цю проблему. Наші співробітники найбільш компетентні у сфері міграції, щоб виробити необхідні заходи”.

Любомир Петренко