Через Україну відносини між Німеччиною та Росією зіпсувалися | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 01.05.2014
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Через Україну відносини між Німеччиною та Росією зіпсувалися

Упродовж тривалого часу Берлін та Москва підтримували особливо тісні партнерські відносини. Однак анексія Криму та криза в Україні, по суті, призвели до втрати особливої ролі ФРН у співпраці з РФ.

Донедавна Німеччина вважалася найважливішим партнером Росії на Заході. "Німеччина була привілейованим партнером, до якого Росія зверталася як у НАТО, так і в Євросоюзі. І це підвищувало важливість ФРН на міжнародній арені", - наголошує член правління Гессенського фонду вивчення проблем миру та розв'язання конфліктів Ганс-Йоахим Шпанґер. Однак під знаком "рецидиву холодної війни" тепер від Німеччини вимагають не стільки "особливої ролі", скільки "солідарності у західних союзах".

За цим пильно стежать союзники по НАТО та ЄС. "Міністр закордонних справ Німеччини робить усе можливе, аби внести стримані тони у крикливу конфронтацію з метою зберегти можливості для діалогу та мости для взаєморозуміння. Ось і все, що залишилося від особливої ролі Німеччини", - вважає Шпанґер.

Шлейф довіри і дружби: Путін обіймає екс-канцлера ФРН Ґергарда Шредера (квітень 2014 року)

Шлейф довіри і дружби: Путін обіймає екс-канцлера ФРН Ґергарда Шредера (квітень 2014 року)

Академік-секретар Відділення глобальних проблем та міжнародних відносин Російської академії наук Олександр Динкін критично оцінює роль ФРН. На його думку, Німеччина не змогла зайняти провідну позицію у врегулюванні українського конфлікту. Динкін вважає, що прості громадяни Росії, на відміну від експертів, не сприймають ФРН у відриві від Заходу, не бачать її "особливої ролі". Динкін нарікає на те, що Європа не проводить політику, "незалежну від Вашингтона".

Угода залишилася на папері

Уповноважений уряду ФРН зі співпраці з Росією і країнами "Східного партнерства" Ґернот Ерлер у вівторок, 29 квітня, запропонував ініціювати другий раунд чотирьохсторонніх переговорів щодо української кризи в Женеві. "Треба багато чого обговорити. Наприклад, чому не виконуються погоджені минулого разу зобов'язання?", - зауважив Ерлер.

Штайнмаєр (по центру) після підписання угоди у Києві (21 лютого 2014 року)

Штайнмаєр (по центру) після підписання угоди у Києві (21 лютого 2014 року)

Непряму відповідь на це питання дає Динкін. Переговори він вважає загалом потрібними, однак пропонує в подальшому обговорювати й конкретні механізми реалізації рішень, "оскільки підписувати гарні документи, не маючи інструментів для їхнього втілення, означає прирікати їх на провал". Динкін нагадує про те, що 21 лютого у Києві міністр закордонних справ Німеччини Штайнмаєр підписав угоду, яка не протрималася й доби. Тоді глави зовнішньополітичних відомств ФРН, Польщі та Франції узгодили з екс-президентом України Віктором Януковичем подальші дії. Однак Янукович утік з країни.

Економіка як сполучна ланка

"Німецькі підприємці доволі жорстко виступають проти третього економічного ступеня санкції. Адже небезпідставно побоюються втратити російський ринок", - констатує Ганс-Йоахим Шпанґер. А Олександр Динкін озвучив аргумент про те, що нібито найбільше від застосування санкцій виграє економіка Китаю.

Динкін закликає поліпшити співпрацю між Євросоюзом та Росією, шоби спільними зусиллями врегулювати кризу в Україні. Однак він запевняє, що вплив Москви на Сході України далеко не такий значний, як багато хто вважає. Принаймні менший, ніж вплив Заходу на Київ.

Для довірливої співпраці важливу роль відіграють й особисті відносини провідних політиків. "Саме у відносинах з Росією особисті зв'язки на всіх рівнях мають особливе значення", - вважає Ганс-Йоахим Шпанґер. Однак Олександр Динкін особливих симпатій у двосторонніх відносинах не вбачає.

Також за темою