1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Чергове коаліційне фіаско

Чергова спроба створити парламентську коаліцію в Україні знову завершилася фіаско. Ймовірні учасники коаліційної угоди так і не змогли вирішити суперечки щодо майбутніх посад. Який політичний розвиток очікує на Україну тепер? Про це ми розмовляли з українськими та німецькими експертами.

Домовитися знову не вдалося

Домовитися знову не вдалося

У понеділок блок "Наша Україна" розповсюдив заяву, у якій висловив свою думку про безперспективність подальших переговорів з формування коаліції з Блоком Юлії Тимошенко та Соцпартієї. Винуватцями провалу коаліційних переговорів нашоукраїнці вважають у першу чергу Соціалістичну партію та її лідера Олександра Мороза, котрий в ультимативній формі наполягав на закріпленні за собою посади спікера парламенту. У заяві "Наша Українa" висловила жаль, що "особисті амбіції лідера соціалістів зруйнували переговори зі створення коаліції".

Чи можна говорити про те, що на помаранчевій коаліції поставлено хрест? Речник Комітету виборців України Олександр Черненко, вважає, що такий висновок робити зарано. В інтерв’ю „Німецькій хвилі” він, зокрема, зазначив:

Уже неодноразово справа доходила до підписання коаліційної угоди, але згодом виникали якісь демарші. Ще є час, відведений конституцією на розв’язання проблеми. Хоча виникають інші запитання: чи буде ця коаліція довговічною, наскільки вона буде ефективною? Так що в будь-якому випадку в Україні назріває політична криза.

Утім, складно не помітити, що саме зараз загострення стосунків між колишніми помаранчевими партнерами досягло свого апогею. Тож, чи не варто розглянути й інші сценарії політичного процесу в Україні. Олександр Черненко вважає, що існують два варіанти розвитку подій.

Перший – не формування жодних коаліцій і залишення уряду Єханурова. Адже президент не зобов’язаний розпускати Верховну Раду. Його, в принципі, влаштував би підвішений уряд і підвішена Верховна Рада, яку можна буде будь-коли розпустити. Хоча це не сприятиме ні нормальній роботі уряду, ні нормальній роботі парламенту. Сама модель парламентсько-президентської республіки буде дискредитована. Інший варіант – коаліція будь-якої помаранчевої сили з Партією регіонів. Державний апарат тоді, звичайно, запрацює, але це стане відходом від задекларованої програми й обернеться серйозною втратою електорату для політичних сил, котрі підуть на цю коаліцію.

Німецькі політики, котрі з надією спостерігали за Помаранчевою революцією в Україні, нині відчувають певне розчарування від нездатності українських партій знаходити компроміс. Як зреагували німецькі політики на останні повідомлення з Києва, погодився розповісти „Німецькій хвилі” професор Кельнського університету, політолог Ґергард Сімон:

На такі події німецький політикум реагує дуже обережно. Зрештою, в коаліційних переговорах ще не сказано останнього слова. Тому з кола німецьких політиків майже не чути якихось коментарів. Німецький уряд поки що не бажає робити якихось конкретних заяв щодо подій у Києві.

Якщо ж помаранчева коаліція так і не відбудеться, то як відреагує німецький уряд та політикум на створення інших коаліційних конфігурацій. Ґергард Сімон:

Досі панувала думка, що буде створено помаранчеву коаліцію і другий помаранчевий уряд. Багато що за минулі тижні вказувало саме на це. Я дотримуюсь думки, що й нині ще далеко не все вирішено в питанні, який уряд врешті-решт матиме Україна. Німецький політикум буде розмовляти та вести справи також і з коаліціями інших конфігурацій, зокрема складеної з „Нашої України” та Партії регіонів. Німецький уряд та німецькі політики не спрямовані однозначно на одну визначену коаліцію. Вони сприймуть будь-яку легально й демократично створену коаліцію.

Коаліційні переговори в Німеччині теж не були простими. Але їх результатом стало створення так званої великої коаліції двох затятих політичних опонентів – християнських демократів і соціал-демократів. Ґергард Сімон спробував провести в цьому контексті паралель з Україною:

У Німеччині після останніх парламентських виборів було створено так звану велику коаліцію. На перший погляд це здається досить логічним і переконливим. Хоча з другого боку, ситуацію в обох державах не можна так просто порівнювати. У Німеччині ми маємо вже десятиліттями випробувану стабільну демократію, демократичні партії, які мають великий досвід співпраці між собою. В Україні ми маємо справу з революційною ситуацією. З одного боку ми маємо так звані помаранчеві партії, з іншого – Партія регіонів, котрі ще недавно були ворогами у досить жорсткому політичному протистоянні кінця 2004-го року. Тому передумови створення великих коаліцій у Німеччині та в Україні дуже відрізняються.

Водночас німецькі політологи зазначають, що попри відмінні передумови, абсолютно не виключено, що і в Україні врешті-решт виникне велика коаліція. Але її створення матиме значно серйозніші політичні наслідки, аніж це було в Німеччині.

Любомир Петренко