1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Чари вроди: 100 мільярдів за гарні очі

„Подивись, яка класна білявка сидить за столиком навпроти”, - каже відвідувач кав’ярні приятелеві. „Нічого особливого, - відповідає той, - Кругле обличчя, кирпатий носик... Ось якби це була витончена брюнетка з блакитними очима...”

default

Зійшлися на тому, що сперечатися немає сенсу, бо врода, як відомо, – питання смаку. Цю поширену думку спростовує в своїй останній книжці лікар і журналіст Ульрих Ренц. З наукового погляду, стверджує він, врода не є відносним та суб’єктивним поняттям. „Певні обличчя сприймаються як гарні на всіх континентах, серед усіх верств суспільства, незалежно від соціального походження, освіти, віку чи статі. Якби людська краса справді була суб’єктивним чинником, топ-моделі не заробляли б таких грошей”, - пише Ренц:

„Наші уявлення про вроду сформовані тисячоліттями еволюції, хоч ми цієї спадщини й не усвідомлюємо. Кожна епоха, звичайно, мала свій ідеал довершеності, однак основні риси завжди залишалися незмінними. Тому прадавня мова краси й досі зрозуміла цілому людству. Усі відмінності – це лише її діалекти.”

Ми милуємося довершеністю Нефертіті, Аполона чи Венери Ботичеллі так само, як і наші предки тисячоліття та століття тому. І, зважте, пишні форми останньої – не завада, саме тому що справжня краса не підвладна плинові часу. Не вимагає вона й знущань над тілом. Розтягнені за допомогою спеціальних пристроїв величезні губи мешканців Полінезії; довжелезні, закуті в металеві кільця, шиї представників деяких африканських племен; скалічені з дитинства дерев’яними колодками мініатюрні жіночі стопи в Стародавньому Китаї – усе це данина безжалісній, але недовговічній моді, вважає Ульрих Ренц. На які тільки жертви не йдуть і сучасні жінки, аби їхня фігура відповідала „Барбі-стандартові” з параметрами 90-60-90. „Потворність”, - певне скажуть наступні покоління:

„В історичній перспективі сьогоднішній ідеал жіночої фігури видається достатньо екзотичним. Майже в усі епохи взірцем краси в жінок уважали широкі стегна. Груди, навпаки, мали бути невеличкі – дівочі. Нині, всупереч законам природи, все помінялося місцями. Розкішний бюст означає значні жирові відкладення. Водночас, мода вимагає, аби їх зовсім не було там, де жирове депо передбачене конструкцією жіночого тіла, тобто на животі та стегнах. Нічого дивного, що силікон користується дедалі більшою популярністю.”

За даними Спілки пластичної хірургії, минулого року в Німеччині було зроблено понад 700 тисяч операцій. Найбільшу кількість з них становили збільшення грудей – середня вартість 6.000 євро, та ліпоксація, тобто, відсмоктування жиру на животі,– від 2.000 євро. Як висловився директор однієї з німецьких клінік краси: „Двері за менеджерами, ведучими телебачення, акторами кіно – причому обох статей - не встигають зачинятися. Але серед наших пацієнток є й прибиральниці. Для втілення мрії життя їм не шкода останніх грошей. Зрозуміло, бо всі хочуть бути привабливими.”

„Врода важлива не лише для того, щоб здобути прихильність осіб протилежної статі. Привабливість означає владу над більшістю, над тими, хто не належить до касти обраних.”

Ставлення суспільства до красунь і красенів є суцільною катастрофою, веде далі Ульрих Ренц:

„Той, кому пощастило народитися з гарною зовнішністю, відчуває перевагу на кожному кроці: таким людям охочіше всміхаються, до них автоматично ставляться з більшою увагою. Привабливих клієнтів люб’язніше обслуговують у банках та супермаркетах, їм швидше звільняють місце біля вікна в потязі, податкові інспектори не так прискіпливо перевіряють їхні декларації...”

У своїй книзі Ульрих Ренц наводить такі дані: різниця в зарплаті між найгарнішою та найнепривабливішою третиною всіх працівників становить щонайменше десять відсотків. Щороку, в буквальному сенсі слова, лише за красиві очі роботодавці сплачують понад 100 мільярдів євро. Не кажучи вже про те, наскільки легше вродливій людині влаштуватися на роботу. І таке несправедливе, на думку автора, ставлення починається вже з дитячих пелюшок. Науковці довели, що навіть новонароджені зосереджують свою увагу на гарному обличчі набагато довше, ніж на так званому звичайному. Конкуренцію становить лише мама – незалежно від того, приваблива вона, чи ні. „Краса перетворює демократичні суспільства на класові, - обурюється Ульрих Ренц. – Вона стоїть понад усім. Провідна фірма з виробництва косметики коштує на біржі втричі дорожче, ніж General Motors – найбільший у світі виробник автомобілів. Переважна частина засобів масової інформації, кіностудії, рекламні агентства заробляють гроші лише за рахунок нав’язування та поширення еталонів моди”:

„Врода зводить нанівець одну з наших найсвятіших цінностей. А саме те, що всі хто, народжується на світ, повинні мати однакові шанси. Врода – це те, що суперечить здоровому глуздові. Під чарами краси ми втрачаємо розум, здатність до критики, ми зневажаємо набутий досвід. І що особливо прикро, - охоче, в стані якоїсь ейфорії. Побачивши вродливу людину, ми наче забуваємо, що найважливішим у житті є милосердя, вірність, доброзичливість. Але ми оцінюємо індивіда не за вдачею, оригінальністю чи талантом – нас вабить упакування. Причому з такою магічною силою, що ми навіть не замислюємося, а що, власне, нас так приваблює.”

„Вроду я відкрив для себе, вперше почувши казку про Білосніжку та сімох гномів, - зізнається Ульрих Ренц. – Відтоді я закоханий у красу. Вона дарує мені хвилини щастя, але, з іншого боку, позбавляє свободи, перетворює на блазня, на раба. Сідаючи за написання книги, я сподівався, що науковий підхід нарешті звільнить мене від чар. Схоже, дарма.”

За матеріалами німецької преси