1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

ЦАЙТ: ”В якості президента Янукович навряд чи сприяв би російським економічним інтересам"

Народні протести в Україні залишаються однією з центральних тем німецької тижневої преси. Так, газета ЦАЙТ опублікувала статтю під назвою ”Що справді вигідно Росії”, в якій аналізує політику Кремля відносно України. В сьогоднішньому огляді преси ми пропонуємо вам послухати виклад цього матеріалу:

”Російські політики останнім часом схильні шкодити власним інтересам. Глава держави Володимир Путін мав би бажати стабільності Україні, яка є транзитною державою для російської нафти та газу. Але він так довго підтримував провладного кандидата Віктора Януковича, не здатного заручитися підтримкою більшості, що втраті балансу вже неможна було запобігти. При цьому слід зауважити, що в якості президента Янукович навряд чи сприяв би російським економічним інтересам. Годованець донецького клану зі східної України - він є справжнім майстром у відстоюванні інтересів власної почесної родини. Приміром, під час приватизації Криворіжсталі, що відбувалася під наглядом прем”єр-міністра Януковича, тендер виграли його донецький ”хрещений батько” та зять президента України. Російські інвестори не мали жодних шансів, незважаючи на те, що їхні пропозиції були вигіднішими”, -

констатує газета ЦАЙТ і веде далі:

”Росіянам вдалося потрапити на український ринок під час відкритої приватизації, яка відбулася між 1999-м та 2001-м роками. Тоді уряд очолював теперішній кандидат на посаду президента від опозиції Віктор Ющенко. Російські гроші тоді спрямували в нафтопереробні заводи, важку промисловість, виробництво алюмінію, банки, страхові компанії та харчову промисловість, яка зараз переживає бум. І все ж таки рівень прямих інвестиції старшого східного брата залишається досить низьким. За обсягами прямих іноземних інвестицій на перше жовтня Росія посідала лише сьоме місце, набагто відстаючи від США та Німеччини. Втім, досі залишається таємницею, хто саме володіє багатьма українськими підприємствами. Висловлюються припущення, що чимало фірм слугує прикриттям для російських інвесторів, -

читаємо в газеті ЦАЙТ. Видання наголошує на великому значенні, яке має Україна для російських експортерів енергоносіїв:

”З одного боку, Україна є транзитною державою для постачання російських енергоносії до Західної Європи, з іншого – в Україні розташовано чимало нафтопереробних заводів. П”ять з шести таких заводів уже контролюється російським капіталом. Російські нафтові компанії, такі як Лукойл або ж ТНК за допомогою агресивної маркетингової політики ведуть наступ на український бензиновий ринок. Пальне складає дві третини імпорту з Росії. ”Хоча Україна й справді залежить від російських енергоресурсів, можливість її шантажування за допомогою цього важеля є міфом”, -

цитує газета ЦАЙТ представника групи німецьких консультантів при українському уряді Фердінанда Павела. Газета зауважує:

Справді, впродовж останніх років Україні вдалося вирватися з міцних обійм російського державного монополіста компанії ”Газпром”. Щороку Україна споживає 70 мільярдів кубометрів газу, 26 мільярдів з них – це російський газ. А вже з цих 26 мільярдів 25 – це сплата за транзит газу на Захід. Решту Україна закуповує в Туркменістані чи виробляє сама. Якщо Росія оголосить Україні нафтовий чи газовий бойкот, тоді це означатиме, що вона рубає гілку, на якій сама сидить. Адже тоді припиняться також прибуткові поставки енергоносії на Захід. Навіть одноденне відключення Білорусі від газопостачальної мережі, до чого росіяни вдалися з метою тиску на диктатора Олександра Лукашенка, серйозно занепокоїло західних клієнтів. Таким чином Росія залежить від України і планує побудувати другу транзитну гілку, -

пише газета ЦАЙТ і підсумовує:

Навіт приєднання східних регіонів України – Донецької та Луганської областей – до Росії тішитиме передусім тих політиків, які тільки гучно закликають до розширення російської імперії. Тоді фінансові проблеми збиткових шахт на Донбасі лягли б тягарем на плечі московського бюджету. Отже, російським інтересам швидше відповідали б близькі добросусідські відносини із стабільною й нерозколотою Україною. Все інше можна було б назвати ірраціональною московською політикою, а те, що така політика можлива доводить російська допомога Януковичу, - коментує газета ЦАЙТ.