1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Хто стане наступником Івана Павла ІІ?

Головною темою коментарів німецьких видань залишається смерть Папи Римського і пошуки його наступника. Газета ЗЮДКУРІР з міста Констанца висловлює таку думку:

Очікування, які покладаються на нового Папу Римського, величезні. Він повинен бути добрим, твердим у вірі й терплячим, по можливості із солідним умінням керувати, а до того ж і теологом з гострим розумом. Він повинен виправдати сподівання мільярда католиків, а також знаходити спільну мову з видатними особистостями решти світу. Такий перелік вимог до ідеального наступника Івана Павла Другого свідчить, що жодна смертна людина відповідати їм не в змозі. І тому обрання Папою Римським - це меншою мірою вінець католицької кар”єри, а більше величезна ноша, яку кладуть на плечі людині в поважному віці до кінця її днів.

ГЕЙЛЬБРОННЕР ШТІММЕ вважає, що головним є не ім”я нового глави католицької церкви, а його здатність до реформ:

Імена кандидатів обговорюються відкрито, хоча кожен експерт знає: той, хто йде на конклав як Папа Римський, повертається з нього кардиналом. Усі нині оприлюднені списки і фотогалереї не мають жодної цінності. Всерйоз можна прогнозувати лише тенденції: хочуть 117 кардиналів, які мають право голосу, після 27 років правління Кароля Войтили мати перехідного Папу Римського з котротким часом регентства? Тоді це свідчить на користь одного із старіших кандидатів. Чи провідники церкви мають мужність знову послати важливий сигнал? Тоді йдеться про африканця чи латиноамериканця. Тим самим Ватикан міг би показати світові свою прогресивність, залишаючись при цьому консервативним щодо віровчення. За обома сценаріями залишається мало надій на реформи.

Велика кількість коментарів з”явилася щодо різних позицій канцлера Німеччини Ґергарда Шредера та міністра закордонних справ Йошки Фішера щодо скасування ембарго на постачання зброї Китаю, накладеного через порушення країною прав людини. НОЄ ОСНАБРЮКЕР ЦАЙТУНГ пише:

В принципі, у Фішера, який виступає проти скасування ембарго, кращі аргументи. Бо становище з правами людини в Китаї після різанини на площі Тянь-Ань-Мень 1989 року докорінно не змінилася. Нинішнє комуністичне керівництво вважає тодішній наказ стріляти і арешти виправданими. Це свідчить про те, чиїм духовним спадкоємцем китайське керівництво залишається. Євросоюз подав би неправильний сигнал, якби скасуванням ембарго сприяв поліпшенню іміджу цього режиму в очах громадськості. Так само важливо і те, що відносини із Сполученими Штатами, які розладналися через війну в Іраку і поліпшилися останнім часом, можуть знову потерпіти. Вашингтонові, щоправда, менше діла до прав людини в Китаї, ніж до передачі військових технологій і погроз Пекіна Тайваню. Але з цього випливає той самий висновок: санкції мають бути подовжені.

Газета ЛЕЙПЦИҐЕР ФОЛЬКСЦАЙТУНГ обурюється не так суттю, як формою суперечки канцлера Шредера та віце-канцлера Фішера:

Канцлер і його заступник вирішують фундаментальне - з огляду на права людини і інтереси збройних концернів - питання про експорт зброї до Китаю в інтерв”ю на сторінках газети ЦАЙТ. Можна привітати тамтешніх колег, але це просто сором для культури дискусій в самому уряді. Повар Шредер говорить, що він сам готуватиме китайський суп і йому начхати на парламент і мораль. Кельнер Йошка спочатку тиждень відмовчується, щоб потім заявити: Ґергард, цей суп я подавати не буду. І шеф повинен змінити рецепт приготування страви. Цей дешевий театр просто не можна витримати.

Різку реакцію преси викликала пропозиція уряду, щоб безробітні допомогли фермерам у збиранні врожаю – те, що в Німеччині завжди робили поляки. ШТУТТҐАРТЕР НАХРІХТЕН зауважує:

На перший погляд дискусія про помічників на збиранні врожаю видається дуже вузькоспеціальною. Для важкої роботи в полі справді знайдеться не так багато здорових безробітних. З іншого боку, становище на ланах проливає світло на становище в Німеччині в цілому. У Німеччині вже просто немає кому допомагати збирати врожай. Фермери добре влаштувалися з охочою до роботи і дешевою робочою силою із Східної Європи. Критики говорять про мало не ”рабські умови” на очах - в інших випадках дуже доскіпливих - німецьких установ. Ця критика може видатися перебільшеною. Але очевидно, що фермерське лобі знову домоглося свого.

Небажання безробітних вийти на поля крикикує видання ДРЕЗДНЕР НОЄСТЕ НАХРІХТЕН:

Німцям живеться надто вже добре. Попри рекордне безробіття країна кожного року масово видає дозволи на роботу для іноземців. Бо серед німців немає охочих працювати в полі. Адже йдеться про роботу, яку в самій країні ніхто не хоче виконувати: копати спаржу навесні, потім збирати полуниці та різати капусту. Чимало німецьких безробітних кажуть, що вони не хочуть ставати новітніми рабами. Але ж робота – це краще, ніж отримувати гроші з суспільної кишені, вважає газета ДРЕЗДНЕР НОЄСТЕ НАХРІХТЕН.

  • Дата 06.04.2005
  • Автор Огляд німецької преси підготував Віктор Тимченко.
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/ALyp
  • Дата 06.04.2005
  • Автор Огляд німецької преси підготував Віктор Тимченко.
  • Роздрукувати Роздрукувати сторінку
  • Постійне посилання http://p.dw.com/p/ALyp