1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Політика й суспільство

Фрауенкірхе - символ об"єднання

У Німеччини після 13 років відбудови практично з руїн відновили церкву Богородиці, що у Дрездені. Вперше після 1945 року вона відчинила свої двері пастві, туристам, та й просто усім бажаючим відвідати її. Відбудова храму – була однією з найбільших громадських ініціатив, яка дозволила зібрати чималу суму.

default

Біля церкви Богородиці (Фрауенкірхе) – довжелезні черги. Приблизно дві години потрібно в них простояти, щоб потрапити в середину. Лише за ніч з неділі на понеділок до храму завітали 15 тисяч людей. Відвідати церкву, що майже півстоліття, була руїною, дозволено лише після освячення.

У святковій церемонії, що відбулася у неділю, брали участь численні високі гості – федеральний президент Німеччини Горст Келлер, федеральний канцлер Гергард Шредер, його наступниця Ангела Мркель та численні церковні сановники. Були і представники королівських родин, зокрема, Едвард Вінздор Герцог Кентський. Кілька десятків тисяч людей, які перебували на площі перед церквою, спостерігали за ритуалом освячення хрому на величезних екранах,. На церемонію запросили і 300 колишніх мешканців Дрездена, які напередодні зруйнування церкви 1945 року пройшли конфірмацію. Пастор Фрауенкірхе Штефан Фрітц привітав гостей словами „це є день радощів та подяки”, виголосивши гасло церкви на кількома мовами.

"Ми починаємо службу Божу словами, які є гаслом нашого сьогоднішнього свята. Це гасло, яке об’єднує людей всіх культур та народів: Мир вам. Peace be with you! Schalom alechem! La paix soit avec vous! Pokoj s vami! Friede sei mit Euch!"

Освячення церкви відбулося за 60 років після її зруйнування під час другої світової війни. Протягом майже півстоліття керівництво Німецької демократичної республіки бажало, щоб на місці Фраункірхе залишалися руїни – на згадку про жахливі роки війни. Ідея відбудувати архітектурне диво стилю бароко з’явилася лише на початку 90их.

Тепер відновлення храму вважають символом об’єднання Німеччини. За словами федерального президента Німеччини Горста Келлера, відбудова церкви – є загально німецьким досягненням, чудовою будівлею, яка має принести лише добро.

"Відбудова змінила Дрезден, змінила Німеччину і показала, що нашій державі потрібні не лише промислові райони, вулиці, дослідні інститути. Доля цієї церкви людей в усій державі спонукала до дій, нас надихнула та пов’язала. Відбудова Фраункірхе - вираження чогось доброго, що у нашому громадянському суспільстві та у наших громадянах глибоко заховано і лише чекає на те, щоб його розбудили."

Потягом довгих років відбудови світовою громадою рухала надія, що «після усвідомлення провини можна пережити примирення», сказав єпископ саксонський Йохен Боль у своїй проповіді. У день освячення церкви Богородиці він закликав до миру та закінчив службу Божу такими словами:

"Фрауенкірхе – це божий подарунок, який люди зробили одне одному. Через вікові кордони, через межі країн та конфесій спільне завдання об’єднало всіх. Через це вони стали носіями надії та будівниками мостів. Тому ця церква буде місцем примирення та миру. Ми сподіваємося, на довгі часи."

Відбудову церкви, яка бу ла одним з головних символів Дрездена розпочали у 1994 році. Загальна кількість робіт склала 180 мільйонів євро. Майже 100 з них надійшли з приватних пожертв. Говорить майбутній канцлер Німеччини Анґела Меркель:

"Дрезден, Саксонія – це для нас усіх було початком змін, неповторне відчуття свободи, яке давало змогу бути хазяїном своєї долі. У часи Німецької демократичної республіки - це було б не можливо – такий проект, таку громадянську ініціативу, як Фрауенкірхе, довести до кінця.

Освяченням церкви розпочалося святкування 500 річчя реформації. 31 жовтня 1517 року Мартін Лютер прибив до дверей церкви у Віттемберзі папірець, що містив 95 тез. У них говорилося про зловживання католицької церкви. Рух, який здійнявся після того призвів до розколу католицької церкви та появи протестантської. Прочани зазначали, що думки Лютера про те, що християнин має бути вільним, про особисту відповідальність та самокритику навіть за 500 років є актуальними, як ніколи.

Тетяна Карпенко