1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Франція - на фінішній прямій

Французькі виборці – примхливі. Їм не подобається, коли результат виборів можна легко передректи. Тож вони намагаються подбати про несподіванку. Так сталося 2002 року, коли до другого туру президентських виборів завдяки підтримці виборців потрапив праворадикальний політик Жан-Марі Ле Пен. Так було і 2005-го, коли французи провалили референдум з приводу загальноєвропейської конституції.

У Франції готуються до президентських виборів

У Франції готуються до президентських виборів

І хоча нині більшість опитувань громадської думки передрікають вихід до другого туру Ніколя Саркозі та Сеголен Руаяль, примхливі виборців все ж можуть внести певні корективи. Зокрема, очікують що цього разу більшу активність виявлять громадяни не європейського походження. У Парижі навіть почала працювати радіостанція, на якій крутять реп і кожного дня роблять прямі включення з передмість, де було розпочато різноманітні соціальні проекти. Радіостанція – це перевиборчий проект Ніколя Саркозі.

“Сьогодні ми більше не відчуваємо себе маріонетками у руках інших. Нам надали певну владу. Це-новий менталітет. Ми вже знаємо, що лише вигукуючи гасла та ламаючи речі, не можна досягти справжніх змін. Тож тепер настав час забратися в середину механізму та змінювати все зсередини.”

Розповідає темношкірий француз. Втім, молодь із передмість навряд чи масово підтримуватиме Ніколя Саркозі – колишнього міністра внутрішніх справ, який відзначився жорсткою політикою по відношенню до іммігрантів та їхніх родин. Саркозі – син угорця, який після другої світової оселився у Франції, вважає, що іммігранти мають докладати більше зусиль задля інтеграції. У іншому випадку їм не місце у Франції. Деякі мешканці передмість із ним згодні.

“Я ніколи не відчував, що у Франції є політики, які захищають мої інтереси. Ми завжди знали, що нас просто викинули за борт. Цього року я голосуватиму вперше. Я думаю, що вперше, такі люди, як я, відчують себе справжніми французами.”

В той час як Саркозі бореться за голоси іммігрантів, Сеголен Руаяль – “політик сердець”, втрачає електорат середньої ланки. Напередодні вона посварилася із економічним радником соціалістів Еріком Бессоном. В результаті він взагалі вийшов з лав партії, відмовився надалі опікуватися передвиборною кампанією Руаяль, і публічно звинуватив її у “дилетантизмі та безсовісному популізмі”. За словами Бессона, те, що Руаяль намагається сконструювати є безчесним та небезпечним, як для лівих, так і для усієї Франції.

Водночас майже усі кандидати нині намагаються заробити додаткові очки, справляючи враження активних борців із корупцією. Цікавий передвиборний привід їм для цього надав Ноель Форжар – колишній керівник компанії Airbus, якого звинуватили у привласненні 8 з половиною мільйонів доларів. Політики, як от іще один кандидат на президентську посаду Франсуа Байру, приводом скористалися.

“Потрібно припинити таку практику. Я повністю впевнений, що після президентських виборів потрібно прийняти закон про повернення морального обличчя економічному життю Франції.”

До першого туру президентських виборів у Франції залишається тиждень. Ті, хто ще не визначилися зі своїми симпатіями можуть отримати необхідну інформацію не лише з передвиборчих листівок, а й з різноманітних автобіографій і просто біографій, що останнім часом заповнили полиці французьких книгарень. З них можна, приміром, дізнатися, що батько Ніколя Сарозі нерідко говорив сину – із таким прізвищем та такими оцінками ти у Франції нічого не досягнеш. А Сеголен Руаяль, коли із було 19 років позивалося на власного батька до суду. Оскільки полковник у відставці не бажав виплачувати матері грошове утримання. Натомість Франсуа Бейру – номер три у опитуваннях громадської думки - не вирізнявся войовничістю та завзяттям і був звичайним сільськім хлопцем.

Тетяна Карпенко