1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Німецькі інвестори в Україні

"Форшнер Україна": політики змінюються, а бізнес залишається

Раніше у Закарпатті виробляли комплектуючі для телевізорів "Електрон". Нині на частині заводу випускають кабель для німецьких автобусів. Інвестор приїхав за дешевою робочою силою.

На підприємстві Форшнер Україна

На підприємстві "Форшнер Україна"

Менше п’яти каналів, кольорова картинка і почесне місце у вітальні. На початку 1970-их у радянських домівках почали з'являтися перші телевізори "Електрон". Їх виробляли, зокрема, на Львівщині та у Закарпатті. "Електрон" став єдиним вітчизняним виробником, чиї телевізори експортувалися у країни західної Європи. Один із промислових комплексів, на якому виробляли комплектуючі, розташовувався поблизу курортного містечка Свалява, в селі Неліпино. Тоді – гордість місцевості і один з найбільших роботодавців. Сьогодні – уламки радянського промислового велетня, які по клаптику розібрали менші підприємства.

Тут колись обідали працівники заводу Електрон

Тут колись обідали працівники заводу "Електрон"

Про масштаб колишнього заводу нагадує приміщення їдальні, яке розташоване у центрі території. Нині двоповерхова будівля повністю занедбана. Здається, що навіть гуртом трудові колективи усіх підприємств з числа тих, що облаштувалися на руїнах колишнього "Електрону", не змогли б заповнити обідні столи в приміщенні такого розміру. "Ми працюємо на території колишнього заводу "Електрон". Я – приватний підприємець, випускаю меблі під замовлення. Поруч є Держлісгосп, трохи далі розливають мінеральну воду, з іншого боку виготовляють пам'ятники", - розповідає про околиці 50-річний Іван, уродженець Сваляви. "У тому числі тут є і німецька фірма Forschner. Це одне з найбільших підприємств", - розповідає Іван. За його словами, роботою у німецькій компанії люди задоволені. "У нас в Сваляві немає більше таких великих підприємств. Був колись Лісокомбінат, на якому працювало 7 тисяч людей. А тепер люди просто раді, коли є хоч якась робота".

Кабель для німецьких автовбусів

На роботу у "Форшнер" люди з’їжджаються навіть з далеких сіл. На заводі працює близько тисячі осіб. "90% людей ми привозимо сюди на автобусах з цілої області. Тут відсутній місцевий транспорт", - розповів DW генеральний директор ТОВ "Форшнер Україна" Антонін Беньовски. Підприємство із стовідсотково німецькими інвестиціями вже одинадцятий рік виготовляє у Закарпатській області електричні схемні джгути для автомобілів різних марок. Завод у Неліпино випускає кабелі для міських та міжміських автобусів, будівельних машин та маленькі кабельні джгути.

Антонін Беньовськи, генеральний директор ТОВ Форшнер Україна

Антонін Беньовськи, генеральний директор ТОВ "Форшнер Україна"

Продукція, що виробляється поблизу Сваляви, повністю вивозиться за кордон. Сировина для виробництва також надходить з сусідніх держав. "Я не можу сказати, що в Україні немає можливості купувати мідь та дроти. Але різниця в ціні не настільки вигідна. Тож для нас простіше мати одного постачальника з західної Європи", - пояснює генеральний директор.

Зекономити на людях

Громадянин Чехії Антонін Беньовски був одним із перших у компанії "Форшнер Україна". Одинадцять років тому він, оглянувши близько 15 приміщень у західних областях України, вирішив зупинитися у Закарпатській області. За словами Беньовски, цехи у Неліпино виявилися найбільш підходящими до потреб виробництва. Окрім того, бізнесменів привабило вигідне розташування. "Вирішальним, чому ми залишилися тут на Закарпатті, було транспортне сполучення з Європою, у тому числі з Чехією. Це дуже важливо, якщо працювати на давальницькій сировині. Більш того, ми розташовані перед Карпатами. Взимку дорога через гори може бути проблематичною", - пояснює генеральний директор.

Ще один важливий аспект, який підштовхнув німецьку компанію налагодити виробництво в Україні – рівень заробітної плати. Найняти робочу силу в Україні, за словами Беньовски, можна набагато дешевше, ніж у країнах, що межують з областю."В даний момент зарплата на нашому підприємстві відповідає середній по області. Ми не хочемо платити набагато більше, але й не платимо мало". Найнижча зарплатня, за його словами, яку отримує пересічний кваліфікований працівник у компанії становить близько 3500 гривень.

Жодних альтернатив

Віра, в'язальниця схемних джгутів

Віра, в'язальниця схемних джгутів

Зі слів в’язальниці схемних джгутів Віри випливає, що заробити таку суму за місяць можна, якщо виходити на роботу у вихідні або працювати наднормово. "Нам завжди доплачують за додаткові години роботи. Але без них я маю ставку – 1800 гривень в місяць", - розповідає 50-тирічна жителька Неліпино. Раніше Віра працювала на Лісокомбінаті. Після того, як підприємство закрилося, вона протягом десяти років не могла знайти роботу. "Тут не було роботи зовсім, тому змушена була піти у "Форшнер". Тепер на заводі працюють і мої діти", - розповіла вона в інтерв’ю DW.

На відміну від Віри, 26-річна Валя ще з шкільної парти бачила свою кар’єру у компанії "Форшнер". "Багато моїх друзів працюють тут. Іноді робота набридає, але альтернативи немає", - розповіла дівчина. Валя набиває електричні контакти на джгути, у німецькій компанії дівчина працює вже восьмий рік.

Валя, 26, працівниця Форшнер Україна

Валя, 26, працівниця "Форшнер Україна"

Ретельний контроль

Генеральний директор Антонін Беньовськи протягом усіх років роботи у "Форшнер Україна" постійно приїздить в Україну. Він вільно володіє українською мовою та добре знайомий з особливостями українських реалій. Розмірковуючи про них, генеральний директор, відзначає, передусім, що українці - дуже працьовитий народ. "Коли ми бачимо, як українці працюють на будівельних майданчиках Європи, Словаччини, Чехії, це підтверджується", - пояснює Беньовськи. Утім, за його словами, співробітників потрібно ретельно контролювати.

"Платити потрібно за те, що працівник зробив, а не за те, що він присутній на роботі. Адже змусити людину бути на роботі – це одне, а змусити працювати в той час, коли вона на роботі, вже складніше. Тому ми вирішили платити за обсяги виробленої продукції ", - пояснив керівник. Відповідні зміни в організації роботи були прийняті в березні 2013 року. "Коли люди зрозуміли, що треба працювати для того, щоб отримати зарплату, обсяги нашої продукції збільшилися", - зазначив Беньовски.

DW.COM

Переміни відчуває на собі і в’язальниця джгутів Віра. Тепер вона має можливість при потребі працювати 16 годин на добу і у вихідні. "Коли працюємо, то й маємо відповідну зарплату", - розповідає жінка. Зарплату їй нараховують відповідно до кількості виробленої продукції. "Багато людей наймають додатково, коли є замовлення. Ми, здається, перевиконуємо план на півроку вперед", - розповідає Віра. Генеральний директор впевнений, що робітники цінують німецьку компанію з те, що вона створює можливості заробити. "Основне, що ми можемо дати нашим працівникам – це конкурентоздатна та своєчасна заробітна плата та стабільне робоче місце", - зазначає Беньовски. Інших соціальних гарантій, на кшталт медичної страховки чи безкоштовної системи харчування, "Форшнер Україна" не пропонує.

Нові проекти

У майбутнє на підприємстві з німецькими інвестиціями дивляться з оптимізмом. Компанія найближчим часом планує відкрити нові філіали, для яких знадобляться додаткові співробітники. "Протягом наступних двох-трьох років нам потрібно буде розширити штат майже вдвічі", - каже Беньовски. Умовами роботи в Україні керівник "Форшнер Україна" в цілому задоволений. До перемін політичної влади у компанії вже звикли."Ми відчуваємо політичні зміни, але спостерігаємо за ними зі сторони", - зазначив він. З приходом нових лідерів, за його словами, достеменно нічого не міняється. Беньовськи важко назвати політичну силу, яка б створила найбільш сприятливі умови для ведення бізнесу. "Два-три роки тому назад був такий період, коли ми відчували, що щось поліпшується. Але все повернулося назад. Ми вже звикли до того", - пояснює генеральний директор.