1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Фестиваль німого кіно у Бонні

Цього та минулого тижня в Бонні проходив Міжнародний фестиваль німого кіно. Фільми, що показувались впродовж 13 днів, важко подивитися де інде. Адже вони зберігаються в архівах і над ними проводять тривалі реставраційні роботи.

Боннський університет приймає гостей фестивалю

Боннський університет приймає гостей фестивалю

Незважаючи на тенденцію, що сучасні голівудські блокбастери приковуюють щоразу більшу загальну увагу, німі фільми ще й у 21 столітті збирають публіку. Доказом цього є успіх Міжнародного фестивалю німів фільмів у Бонні, які демонструвалися в рамках низки заходів під назвою "Літнє кіно".

Організатор фестивалю Стефан Дрьослєр включив у програму показу передусім мало відомі фільми. Цим самим він хотів звернути увагу на естетичне розмаїття німого кіно і заперечити упереджене ставлення до старих фільмів, що вони, нібито, за своєю суттю майже ідентичні.

Про деталі проекту розповідає Стефан Дрьослєр:

”Проект "Літнє кіно" ми заснували ще 20 років тому, бо показувати фільми під відкритим небом було чимсь особливим. Але моїм задумом було - показувати майже невідомі фільми, які в нормальних кінотеатрах не демонструвалися. А німих фільмів, які мало хто знає, є багато. Але треба враховувати й той факт, що сюди приходить нормальна публіка, тобто не фахівці чи кіномани. Ми повинні вибирати такі фільми, які не потребують від глядача великих попередніх знань. Це є критерієм при виборі. Окрім того, ми намагаємося це показати якомога більше німих фільмів - щоб можна було побачити різні жанри та стилі і зламати кліше про те, що всі німі фільми однакові. І щоб люди побачили, що й тоді була надзвичайна широта і варіативність виражальних засобів, так само як і в кіно сьогодні”.

Асортимент фільмів покриває широкий спектр, від авангардистських короткометражних фільмів до анімаційних стрічок, від видовищних повнометражних картин до нових відкриттів і прем"єр відреставрованих фільмів. Перед кожною демонстрацією фільму Дрьослєр розповідає про свою ”Одісею” в кіноархівах:

"Коли в принципі йдеться про архівування національної кінематографії, то в країнах з централізованою організацією трохи простіше. Там була одна єдина фірма з виробництва фільмів. Так у НДР ми отримували комплект усіх виготовлених у країні фільмів, бо фільми були відзняті централізовано і скеровані в центральний архів. У ФРН за перші 15 післявоєнних років близько 50 відсотків фільмів пропали. Це були малі приватні кіностудії, які швидко званкрутували. І ніхто не потурбувався про архівування, бо здавати їх у архіви не зобов"язували."

Боннський фестиваль німих фільмів став за цей час таким популярним, що по-справжньому заохочує реставрування старого кіноматеріалу у цілому світі. Багато фільмів повинні бути спочатку реконструйовані, оскільки вони часто падавалися в скороченому варіанті через переклад або цензурування. Ентузіасти архівування старих фільмів копіюють стрічки, що були на плівках з нітратною основою, на сучасний матеріал. При цьому слідкують за тим, аби не було втречено ні кольору, ні глибини різкості. Стефан Дрьослєр розповідає:

"Наші амбіції змушують нас показувати найкращі копії з кожного фільму. А не такі, де під час демонстрацій чітко видні мерехтіння, неякісні кадри. Бо це знову ж таки один з кліше, пов"язаних із старими фільмами".

У фільмі Еріха фон Штрогайма "Нерозважливих жінках" різна якість кадрів вказує на табу минулих часів. З іншого боку багато глядачів здивовані вільною манерою фільмів 20-х років. Але чи німі натяки зрозумілі ще сьогодні? Дрьослєр переконаний, що так:

"Я думаю, що стрічки загалом зрозумілі. Саме пізніші німі фільми вдосконалили мистецтво суто візуального подання закладеного в них сюжету. В історії кіно можна точно довести, що звуковий фільм викликав на початку естетичний регрес. Вже не можна так було рухати камерою, оскільки розповідь велась не через зображення, а діалогами. Німі фільми мали дуже добре вироблену візуальну мову, яка була універсально зрозумілою. Сьогодні багато людей захоплюються цим, бо таку відшліфовану естетику вже більше не побачиш. Мені здається, що фільми зрозумілі без проблем."

Герої фільмів розмовляють титрами, які подаються між кадрами, але перважно живою музикою. Музика виявляє їхній характер і виразність. Піаніст Олексій Ціммерманн вважає, що при наявності доброї музики відсітність слів майже не помітна:

"Фільм стоїть на п"ятьох колонах: режисура, гра акторів, сценарій, операторське мистецтво і музика. Для німих фільмах доречним є відоме прислів"я: де закінчуються слова, починається музика. Музика продовжує розповідь, розпочату картиною".

Музика виконує роль мосту між фільмом і публікою, вважає Стефан Дрьослєр.

"Вона – інтерпретація фільму. Музика задає тон для того, як дивитися фільм. Коли вона стає гучнішою, то кожен знає: зараз буде щось важливіше, щось мелодраматичне. Музика скеровує увагу глядача. І це є важливим завданням на цьому заході, що ми дуже точно підбираємо музикантів до фільмів. Визначаємо, яка стрічка пасує до ментальності якого музиканта".

Оксана Курилас