1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Культура й стиль життя

Фестивальна справа в Україні - "скоріше жива, ніж мертва"

Українському фестивальному рухові можна поставити діагноз на кшталт того, який в радянському мультику ставили Буратіно: «пацієнт скоріше живий, аніж мертвий». Як правило, цим фестивалям є що показати, але немає за що.

Формація Дахабраха на міжнародному фестивалі етномузики

Формація "Дахабраха" на міжнародному фестивалі етномузики

Цього року в Україні заплановане проведення понад 50 фестивалів різного спрямування: історичні, мистецькі та навіть "алко"-фестивалі чекатимуть на своїх відвідувачів. Втім, далеко не кожному вдається протриматися бодай кілька років. Організатори стверджують, що основна причина - відсутність меценатів.

Свірж:фестиваль-однорічка

Одним з найбільш відомих на сьогодні фестивалів-однорічок є «Свірж». Влітку 2009 року організаторам вдалося повноцінно провести лише один із запланованих трьох днів фестивалю. Пригадуючи ті події, організатор Арміне Габріелян зазначає, що на покриття витрат фестивалю банально не вистачило коштів: квитки продавалися за ціною у 200 гривень, що є стандартною ціною для таких заходів. Втім, організатори очікували на 30 тисяч відвідувачів, тоді як було продано не більше 4 тисяч квитків. Арміне Гарбріелян пояснила Deutsche Welle, що загальна аудиторія фестивалю є не дуже великою, саме тому заходи подібного спрямування не здатні вижити лише продаючи квитки: «Цільова аудиторія складає кілька десятків тисяч людей, а етно-фестивалів в Україні дуже багато, і на всі фестивалі її не вистачає. Кожен дивиться, який фестиваль знаходиться до нього ближче, шукає такий, який буде більш дешевий чи взагалі безкоштовний».

Аби мінімізувати витрати, більшість фестивалів вдаються до активного залучення волонтерів. За безкоштовний прохід люди допомагають під час реєстрації на фестивалях, облаштовують дитячі майданчки, або працюють перекладачами, якщо приїздять іноземні гості. Арміне Габріелян також відзначає, що знає практику, коли організатори фестів ставили волонтерів на вході, аби перевіряти квитки. Вона визнає, що свого часу це мало для фестивалю «Свірж» сумні наслідки: «Волонтери часто пропускають своїх, та навіть продають «наліво» браслети, які дають право на прохід. Таким чином, організатори не економлять, а лише втрачають кошти».

Гогольfest: популярний, але збитковий

GOGOLfest - не лише музика, але і мистецтво

"GOGOLfest" - не лише музика, але і мистецтво

«Гогольfest» був започаткований в Києві в 2007 році та поєднував в собі театральні, музичні та мистецькі події. Його засновник Влад Троїцький зазначає, що за чотири роки існування фестивалю кількість відвідувачів зросла до 100-120 тисяч осіб. Втім, навіть популярність не допомогла фестивалю втриматись на плаву. Організатори офіційно заявили про те, що цього року захід не відбудеться через відсутність зацікавленості зі сторони держави.

За словами Троїцького, бюджет «Гогольfest’а» – близько одного мільйона євро, в той час як бюджет аналогічних закордонних фестивалів становить не менше 10 мільйонів євро. Раніше захід або фінансувався бізнесменом Євгеном Уткіним, або засновник сам брав кредити для проведення заходу. Проте, організовувати таку масштабну подію власним коштом стало важко, а державної підтримки фестиваль так і не дочекався. Якщо київське управління культури запропонувало виділити хоча б 250 тисяч гривень, то міністерство культури оголосило, що почне розмірковувати про надання коштів лише в серпні. Для фестивалю, який традиційно проводився в середині вересня, такий термін фінансування виявився неприйнятним.

«Можливо, буде фестиваль,а може й ні»

Чи побачить Україна ще один GOGOLfest?

Чи побачить Україна ще один "GOGOLfest"?

«Закордонні колективи, зокрема, театральні, формують свій графік на рік вперед. Якщо я починаю формувати програму, зараз я вже повинен бронювати виступи тих театральних груп, художників та музикантів, яких хочу запросити виступити на фестивалі. Якщо я зараз почну поспіхом пропонувати, щоб вони приїхали у вересні, то домовитись про це буде досить важко. Тим більше, я не хочу знаходитись в такій авантюрній залежності та казати людям: «Можливо, буде фестиваль,а може й ні», - нарікає Троїцький.

У цілому «Гогольfest» позиціонував себе як безкоштовний фестиваль, але вхід на окремі події був платним. Приміром, у 2009 році вхід на вистави стандартно становив 40 гривень. У 2010 році більшість вистав можна було відвідати за 50 гривень, а більшість концертів – за 100 гривень. Втім, у коментарі Deutsche Welle Влад Троїцький наголосив, що квитки покривали лише чотири відсотки від вартості фестивалю.

«Зали в нас завжди були заповнені. Але театральні вистави могли відвідати лише 300 людей. Частина місць бронювалась для запрошених, тому на продаж лишалось близько 150 квитків», - зазначає організатор. Окрім того, Влад Троїцький розповідає, що фінансову допомогу надавали також закордонні інституції, такі, як «Інститут Ґете», «Французький культурний центр», «Британська рада». Посольства різних держав також частково фінансували програми колективів, але вони покривали близько 10-20% витрат на виступи команд.

Плани щодо цьогорічного фестивалю вже були скасовані, а його подальша доля лишається невизначеною. «Якщо до жовтня я не отримаю гарантій фінансування з державних чи приватних джерел, то і наступного року «Гогольfest» не відбудеться. Значить, поки він не потрібен країні», - підсумовує Влад Троїцький.

Jazz Koktebel Fest: учень-відмінник

Проходять в Україні навіть середньовічні фестивалі

Проходять в Україні навіть "середньовічні" фестивалі

Сувора школа виживання фестивалів в Україні має своїх «відмінників»: Jazz Koktebel Fest успішно проходить з 2003 року і з щороку пропонує більше музичного продукту. Так, в перший рік свого існування на фестивалі була всього одна сцена, на якій зіграло 8 колективів з Росії та України, а кількість відвідувачів сягала двох тисяч. Торік на фестивалі було три конценртні майданчики, на яких відіграло більш ніж 40 колективів із 10 країн світу, а кількість публіки збільшилася вдесятеро.

Утім, аби фінансово вижити, фестиваль дещо змінив свою політику в 2008 році. До цього часу фестиваль був публічним, а квитки на концерт не продавалися, адже фестиваль мав потужного мецената Олександра Лебедєва, який тоді розвивав різноманітні проекти в Криму. У цьому році ціна чотириденного абонементу на концерт одного концертного майданчика становитиме від 400 до 850 гривень. Водночас, президент фестивалю Лілія Млинарич також зауважує, що лише за рахунок прибутків від продажу квитків фестиваль не проведеш. Президент відзначає великий вклад тих, хто готовий працювати на фестивалях за "соцпакет" - проживання та акредитацію: «Без внеску команди волонтерів, яка щорічно складає від 50 до 80 осіб, свято б не вдалося! У нас був випадок, коли людина приїхала поволонтерити з Сахаліну, приїхала за свій кошт, і все заради того, аби ковтнути драйву». Млинарич також додає, що волонтерами на фестивалі також бувають і музиканти: “Навіть західні артисти зрозуміли, що фестивалі в Україні – це не та річ, яку підтримує держава. Для того, аби взяти участь у фестивалі, деякі з них самі шукають фонди та гранти”.

Отримують фестивалі і державну підтримку. Але не з Києва: торік посольство Німеччини організувало виступ на фестивалі берлінського гурту Carsten Daerr Trio, яке стало сенсацією Волошинської сцени. Організаторам лишився невідомий гонорар артистів, оскільки усі витрати на себе взяло посольство. Успішність проекту була непоганою рекламою і для Коктебеля: тут з´явилися ще кілька фестивалів - тепер вересень вважається у Коктебелі "фестивальним місяцем".

Автори: Анна Левицька, Катерина Каплюк
Редактор: Євген Тейзе

DW.COM

Також за темою