1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Фено - це жахливе слово „поважність“

„А – Е – І - О...“ Одинадцятирічна Ліна старанно дме в трубку. На іншому кінці її – зроблений з поліетилену великий рот. Яким чином виникають звуки, що ми їх вимовляємо?... Ліна здійснює один із 250-ох експериментів, що їх пропонує відвідувачам Фено - науковий центр-музей, який нещодавно відкрився в німецькому місті Вольфсбурзі.

default

„Якщо на звичайних виставках скрізь можна побачити написи „Руками не чіпати!“, то гасло нашого закладу - „Будь ласка, чіпайте!“, - каже директор Фено Вольфґанґ Ґутгардт:

„Ідеться про те, щоб популяризувати знання про природу та техніку. У відвідувачів має сформуватися нове ставлення до начебто вже добре знайомих речей. Те, що ми в школі вивчали за підручниками, у нашому центрі можна побачити в об’ємній формі. Це механічні пристрої, які функціонують за нашим бажанням. Ключове слово при цьому “Я“. Я відкриваю, я примушую щось функціонувати.“

„Фено“ грецькою означає „являти“, „виявляти“. Саме таку мету й ставлять перед собою організатори наукового центру. За столом як для гри в пінг-понг сидять напроти двоє гравців. До голови кожного підключені чотири кабелі, які спрямовують нервові електричні імпульси до підсилювача. Дві невеличкі білі кульки переміщуються поверхнею стола наче за велінням чарівної палички. Петер Реснер, технічний менеджер Фено:

„Той з гравців, хто більш розслаблений, швидше пересуває кулю в напрямкові від себе. Проблема в тому, що коли ви бачите, як до вас наближається куля супротивника, ви автоматично починаєте хвилюватися й саме тому не можете перемогти. Ця гра наочно демонструє, наскільки важливо в будь-якій ситуації залишатися спокійним, психічно врівноваженим. Водночас це експеримент, що його дуже часто застосовують у сучасних дослідженнях мозку людини.“

П’ятнадцятирічний Моритц уже двічі вигравав, загнавши кулю, яка рухається за допомогою магнітів, на половину супротивника. Його порада:

„Якомога спокійніше дихати, намагатися ні про що не думати й, по змозі, не реагувати збуджено на дії іншого.“

„Я нізащо не виграв би, - зізнається менеджер Петер Реснер. – З моменту відкриття Фено я в постійному стресі. Відвідувачі мають бути задоволені, а для цього потрібно, щоб усі експонати функціонували якнайліпше.“

Тім і Том розмовляють телефоном. Натиснувши на кнопку, вони можуть змінювати свої голоси до невпізнання. Це дуже тішить хлопчиків, але вони й не думають уважно читати пояснення щодо того, що саме відбувається зі звуковими хвилями. „Ми не бачимо в цьому нічого жахливого, - каже Петер Реснер. – Зрештою, люди приходять у Фено, щоб мати задоволення“:

„Серед відвідувачів був один учитель, який запитав: „Ну, і в чому ви бачите тут поважне ставлення до науки?“ Поважність – яке жахливе слово! Навчання не має з поважністю нічого спільного. Звичайно, аби збагнути щось, треба бути зосередженим. Але навчання без задоволення – це даремно втрачений час. З наукової точки зору, до речі, також.“

За матеріалами німецької преси