1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

"У Росії все інакше, ніж на Заході"

Німецька преса коментує політичну ситуацію у Росії, що склалась напередодні виборів Думи, які пройдуть у неділю, 7 грудня. ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ, зокрема, пише:

"Чи змінилась Росія після того, як заарештували найбагатшого її громадянина? Чи залишається Кремль надалі укріпленою фортецею похмурих образів КДБ, які хочуть повернути назад колесо історії? Чи ці запитання лише вираз істерії, яка мусить якнайшвидше припинитись, як цього,власне, і вимагав президент Путін у своїй першій реакції на критику арешту генерального директора фірми "Юкос" Михайла Ходорковського? Чи піде Росія далі своїм шляхом ринкової економіки, чи, може, вона навіть стане правовою державою? Найважче і найцікавіше для розуміння Росії є та обставина, що тут все інакше навіть тоді, коли зовні виглядає так, як на Заході. Мільярдер у Росії не є незалежним підприємцем, оскільки жодна торгова операція не проводиться без підтримки якогось клану. Тих, кого вважають публічними політиками на Заході, є часто мало знаними закулісними верховодами у Росії. Проте, згідно з конституцією, уряд є виконавчою владою. Та для російського глави держави, який поєднує повноваження американського та французького президентів, уряд залишається лише інструментом його власного панування", -

зауважує ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ та веде далі:

"Вагомішою, аніж уряд, за своїм впливом, є адміністрація президента.Вона є саме тим, що зазвичай розуміють під поняттям "Кремль". Департаменти адміністрації президента відають паралельно з урядом усімасферами політики. "Кремль" контролює уряд. На противагу міністрам,керівники адміністрації Кремля не є публічними політиками, хоча вонипереважають міністрів за своїм впливом. Оскільки у Росії немає сильних суспільних інституцій та громадянського суспільства, то неформальні об"єднання за інтересами або клани мають вирішальний вплив на політику".

До іншої теми. Ідея федерального канцлера Німеччини Ґергарда Шредера продати Китаю завод з переробки плутонію викликала у німецькій пресі неабияку дискусію. Видання ФАЙНЕНШЛ ТАЙМС ДОЙЧЛАНДрозмірковує:

"Про такі угоди мріє кожне підприємство. Устаткування, яке годитьсяв Німеччині тільки на брухт, переправлятиметься за кордон, і тамтешній партнер по бізнесу за це ще доплатить 50 мільйонів євро. Китай пропонує німецькому концерну "Сіменс" такий контракт. Пекін хоче купити фабрику з переробки плутонію, яка після масових протестів ніколи небула в експлуатації. Ґергард Шредер дає згоду і втрачає цим довіру частини "червоно-зеленого" уряду. Під час перебування на посаді міністра довкілля федеральної землі Гессен лідера партії "зелених" ЙошкиФішера запуск цієї практично готової до експлуатації споруди 1991 року не відбувся. Партія "зелених", так само як і уряди більшості економічно розвинених країн, вважає надто небезпечним використання плутонієвих технологій. Коли два роки тому Росія зацікавилася цим устаткуванням, "зелені" відхилили продаж. Тому "зеленим" було б важко пояснити своїм прихильникам протилежні дії у випадку з Китаєм. Якщо ж Шредер цей продаж форсуватиме, то його чекає коаліційна криза".

Газета ФРАНКФУРТЕР РУНДШАУ звертає увагу на інший аспект проблеми:

"Китай, купивши технологію підприємства в Ганау, мав би змогу виробляти велику кількість плутонію для ядерної зброї. На це вказало федеральне міністерство довкілля та ядерної безпеки. І в цьому - камінь спотикання, оскільки в Китаї, як і в інших ядерних країнах, не існує чіткогорозмежування між цивільним та воєнним секторами ядерної енергетики. А сподіватись, що імпортувавши обладнання, Китай дотримуватиметься німецьких приписів про невикористання цієї технології для військових програм, було б наївно".

Швейцарська газета НОЄ ЦЮРХЕР ЦАЙТУНҐ коментує вплив подій вГрузії на обстановку в Україні:

"Відставка Шеварднадзе викликав фурор і в Україні. Ідеологічно строката опозиція одразу ж провела паралелі з Києвом. Для української опозиції великою перевагою є те, що Захід не помиляється в оцінці Кучми, як він помилився у випадку з Шеварднадзе. Кучма вже давно втратив свій авторитет на Заході. На гріхи Кучми у справі демократії та правової держави відкрито нарікають. І навіть його підтримка Вашингтона вборотьбі із Саддамом Хусейном не принесла йому багато симпатій. Тому не доведеться чекати, аж поки Кучму поганою мітлою проженуть зйого посади, поки уряди країн ЄС та США прокинуться й відвернутьсявід нього. Такого раптового прозріння, як у випадку Шеварднадзе, з Кучмою не станеться". Огляд преси підготувала Маріанна Кавка.