У Польщі не знають про «джинсу». Хіба що у зв’язку з Україною | Політичні новини з Європи: аналітика, прогнози, коментарі | DW | 20.10.2010
  1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

У Польщі не знають про «джинсу». Хіба що у зв’язку з Україною

У Польщі немає «джинси», стверджують місцеві медіа-експерти. Попри ті чи інші політичні симпатії, ЗМІ не вказують полякам пальцем, за кого голосувати. Інакше – був би скандал.

default

Засоби масової інформації у Польщі загалом плюралістичні і здебільшого перебувають у приватних руках. Єдиний неприватний ЗМІ – громадське телерадіомовлення. Воно знаходиться у столиці, управляється Крайовою Радою Радіофонії і ТБ і має велике значення для суспільства. Проте, теж може піддаватися тим чи іншим політичним впливам, що часто пов’язане з черговими виборами чи зі зміною влади.

«На жаль, партії дуже впливають на мас-медіа, - бідкається голова програмної Ради ТБ Яніна Янковська. - адже саме партійні клуби визначають членів Крайової Ради Радіофонії і ТБ. Раніше це було на паритетних засадах, але під час двох останніх каденцій правлячі партії та їхні коаліційні партнери «згрібають» усе в свої руки і не допускають опозицію до громадського мовлення. Хіба що до мовляться лише з якоюсь невеликою частиною опозиції», - підкреслює Янковська.

«Джинсу» було б нереально приховати

Якщо запитувати поляків про так звану «джинсу» – зумисну приховану рекламу або антирекламу, подану у вигляді новин, авторських текстів, аналітики й телевізійних програм аналітичного спрямування чи оголошень, – не всі медіа-експерти одразу розуміли, про що йдеться. Паралелі з Україною зміг провести лише незалежний експерт у справах піару Яцек Лєнськи, якому часто доводиться бувати в Києві. «Гадаю, у Польщі такого явища вже просто немає, оскільки, з одного боку, це було б практично нереально приховати, а з іншого – якби це виплило, то був би величезний скандал».

Звісно, під час передвиборчих кампаній у польських ЗМІ все ж простежуються ті чи інші політичні симпатії, більша прихильність до якогось кандидата тощо. Однак, каже Лєнськи: «Це не робиться так безпосередньо і грубо, не показується пальцем, за кого голосувати (хоча й такі випадки трапляються). Утім, часто дуже легко здогадатися, яка думка даної редакції на тему даних виборів. Причому симпатії якогось видання часто не пов’язані з конкретною особою чи партією, це радше симпатія до якогось загального політичного, ідейного напрямку».

Ставка на себе, а не на спонсора

Яцек Лєнськи підкреслює, що різниця між польськими і українськими ЗМІ дедалі поглиблюється: «Це починається вже на етапі фінансування мас-медіа. В Україні вони виживають переважно не за рахунок тиражів чи читацької аудиторії, а за кошт різного роду впливових спонсорів, які дають гроші, тобто, так би мовити, дофінансовують газету. А це призводить до політичної залежності».

У Польщі у цьому плані ситуація значно ліпша, розповідає експерт: «У принципі майже всі впливові польські медіа виживають за власний кошт, тобто вони прибуткові, приносять певний зиск. Вони не мусять повністю рахуватися чи з конкретною групою людей, чи з одним рекламодавцем, чи з одним власником, який дотує газету, бо інакше опинилися б на межі банкрутства».

Політичні симпатії не купиш

Жоден польський політик не може вкладати гроші у газету для забезпечення собі виборчої кампанії, каже медіа-експерт: «Навіть ті медіа, в яких легко можна простежити ту чи іншу політичну прихильність, усе намагаються демонструвати об’єктивність. Явного, відкритого, політичного заангажування в польських медіа уникають, бо це шкодить іміджу того чи іншого засобу масової інформації і зменшує довіру читачів, слухачів чи глядачів», - каже Яцек Лєнськи.

Тим часом нині на польському громадському Радіо і ТБ після кількарічного домінування однієї політичної сили відбувається процес заміни представників опозиційної партії «Право і Справедливість» на тих, хто представляє інтереси правлячої нині «Громадянської Платформи».

Автор: Йосип Сиротинський

Редактор: Христина Ніколайчук

DW.COM