1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Україна

Українські школи вшановують Голодомор без вказівки згори

27 листопада - День пам'яті Голодомору. Хоча цьогоріч Міністерство освіти самоусунулося і не дало жодних методичних рекомендацій щодо "уроків пам’яті" або інших заходів, тиждень пам'яті Голодомору відбувся із масштабом.

default

Пам'ятник Голодомору в Києві

У львівських школах та вузах кажуть, що жодних дозволів або рекомендацій стосовно вшанування голодомору їм не потрібно. Адже ця трагедія живе у пам’яті їхніх батьків, дідів, вчителів та викладачів - і цього достатньо. Зрештою, таку позицію займають всі регіони, особливо ті, де голод 1932-33 років вирував сильніше, ніж на теренах Західної України, яка історично була врятована, входячи до складу Польщі.

На тему голодоморів (1921-23 років, 1932-33 років, 1946-47 років) у львівських школах говорили упродовж тижня. Це не лише уроки чи історична довідка, діти особисто готували вечори-реквієми: вистави, декламування поезії "Голод" Павла Тичини, хореографічні композиції, мультимедійні проекти та зустрічі з очевидцями.

"Не забуду"

Приміром, акція "Незабудки пам’яті" відбувається у кожній школі Львівщини. На уроках праці діти виготовляють символічні квіти, які потім чіпають до спеціального пано: "Спеціальне пано чорного кольору, своїми обрисами нагадує Україну. 26 листопада кожен учень з керівником підійде до пано у своїй школі і прикріпить "квітку пам’яті" з написом "Не забуду", розповіла заступник керівника управління освіти Львівщини Богдана Біляк.

Студентська молодь організовує вуличні вистави та символічне запалення на центральній вулиці міста сотні свічок у пам’ять померлих. У Музеї історії університету (Національний державний університет імені Івана Франка) працюватиме експозиція документів про жертви і злочини комуністичного режиму.

Theaterstück zum ukrainischen Hungersnot Flash-Galerie

Студентська молодь організовує вистави та символічне запалення на центральній вулиці Львова


Все залежить від конкретного учителя

Сама інформація про голодомор донесена, є поступ у багатьох питаннях, розповіла Deutsche Welle дослідниця голодомору Анна Семенюк. Поминальні заходи нині відбуваються у всіх школах – сходу і заходу, Київщини чи Черкащини, регіон значення не має, бо насправді все залежить лише від вчителя, запевняє дослідниця.

"Вшанування жертв голодомору у школах, вузах – це є профілактика деструктивних явищ. Діти, які шукатимуть свідків голодомору, будуть знати, скільки з їхньої школи загинуло цією страшною смертю, вони з пошаною ставитимуться до рідних. Вони більше шануватимуть своє життя і не вдаватимуться до наркотиків і алкоголізму",- каже Анна Семенюк.

Наслідки генетичного збою

Україна сьогодні пожинає наслідки голодомору, впевнена дослідниця. Висока смертність через алкоголізм, наркоманію, ВІЛ-інфекції, демографічна криза – це все через генетичний збій, вимирання поколінь внаслідок голодового терору, пояснює Семенюк.


"Жодні медики чи міжнародні фонди, які дають гроші на подолання СНІДу, не допоможуть. Це можна подолати правильним підходом до профілактики цих деструктивних явищ. Тому роботу треба починати власне зі шкіл та вузів. Дитина має навчитися "культури пам’яті". У всьому світі – це рушійна сила до демократії в країні".

Дані наукової експедиції: голод вбив 7,5 мільйонів

За підрахунком наукової експедиції "Слідами голодоморів і репресій", керівником якої була Семенюк, голод забрав 7,5 мільйонів життів в Україні. Підтвердженням цьому є одразу кілька джерел, що вже опрацювали дослідники.

Останнім джерелом має бути офіційна статистика певних міністерств та управлінь країни, але ці інституції уперто не надають інформації, заявляє Семенюк. Нині, каже вона, цю статистику дослідники вибивають через суди.

На відміну від України та Росії, де архівних документів про голод зберігається чи не найбільше, Інститут національної пам’яті Польщі вже давно видав друком двома мовами (польською та англійською) всі документи, що були у їхньому розпорядженні.


Автор: Галина Стадник
Редактор: Захар Бутирський

DW.COM