1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

”Україна після ейфорії”

Море помаранчевого кольору на Майдані Незалежності та масові демонстрації за справедливі та демократичні вибори поступово відходять в історію. Тепер нова українська влада стоїть перед безліччю завдань та необхідністю виконувати обіцянки, дані під час бурхливої виборчої кампанії. Чи впорається українське керівництво з цим викликом? Свої оцінки першим крокам українського уряду дають німецькі експерти.

Ейфорія є небезпечним почуттям, оскільки після неї часто настає розчарування. Така небезпека торкається і українців. Після “помаранчевиїх подій”українці правомірно чекають на те, що обіцянки тандему Ющенко/Тимошенко незабаром перетворяться на дійсність. Що встиг зробити новий український уряд за більше ніж сто днів роботи? Якою є Україна після ейфорії? На ці та інші питання шукали відповідь експерти зі східноєвропейських питань під час конференції в представницитві Центру політичної освіти в Потсдамі, що відповідно називалася “Україна після ейфорії”.

Перші оцінки були досить обережними. Демократичний розвиток у будь-якій країні оцінюється передусім функціонуванням демократичних контрольних інституцій. Тобто, про демокртаію в країні свідчать незалежний та неупереджений суд, ві льні незаангажовані медіа, функціонування партій з чіткими програмами. І в цьому Україні багато чого треба починати ледь не спочатку. Манфред Шюнеманн, віцепрезидент Об”єднання з зовнішньої політики та міжнародного права говорить про злободенні завдання для української влади:

”Я думаю, що влада в Україіні стоїть перед складними завданням і в першу чергу їй треба втілити в життя ті обіцянки, які давалися народу під час виборчої кампанії. Друге, що українська влада повинна зробити, - це розвинути контрольні демократичні інститути, серед них партії та плюралізм, які будуть також контролювати майбутній розвиток України. Це дуже складне, але водночас і найважливіше завдання. І в даному випадку йдеться не просто про організацію таких інституцій, а про політичну волю . Третій пункт – навіть з орієнтацією на Європу Україна повинна окреслити чітку концепцію свого майбутнього розвитку на пострадянському просторі. Треба визначитися з приводу співпраці України з Росією та ролі України в єдиному економічному просторі."

Шюнеманн вважає, що ЄЕП може функіонувати тільки за умови участі в ньому України. Однак ще не з”ясовано, яку роль Україна виконуватиме в рамках цієї організації і чи взагалі співпрацюватиме з нею.

Загалом німецькі фахівці поки що утримуються від конкретних оцінок, оскільки український уряд тільки розробляє напрямки своєї політики і ще багато чого залишається не з”ясованим. До таких відкритих питань експерти відносять, наприклад, фінансування державного бюджету, який вирізняється своїм соціальним спрямуванням. Манфред Шюнеманн:

”Поки що ми бачимо те, чого уряд тільки хоче досягти. Ось наприклад уряд підвищив виплати при народженні дитини – дуже добре, ми всі радіємо. Але поки що немає чіткого уявлення, як і хто буде ці гроші виплачувати – райони, чи, можливо, підприємтсва. Тому поки я бачу тільки наміри, які ще треба втілити. І пройде ще немало часу, коли це буде зроблено. Є наприклад пенсійний закон або багато інших заходів нового уряду, які демонструють напрямок його політики, але поки що немає плану втілення всіх цих заходів. І тільки після цього етапу можна давати якусь оцінку.”

Учасники форуму в Потсдамі порушили також питання зовнішьої політики України. Як зауважив Гайнц Тіммерман з Фонду науки та політики, Україна не має зовнішніх ворогів. Утім, не можна нехтувати недодрозичливим ставленням окремих країн. У зв”язку з цим науковець згадав і Росію. На думку Тіммермана, імперіалістичні настрої північного сусіда України нікуди не поділися. Принаймні, таке враження у нього залишилося від недавньої поїздки до Москви:

”У Росії нині дуже популярна теорія так званої таємної змови. Я ось тільки повернувся з Москви після конфекренції і можу сказати, що ця теорія, яка до речі дозволяє уникати самокритики, говорить про те, що Захід нібито руйнує єдність держав колишнього Радянського Союзу і руйнує СНД. Як на таємного змовника особливо дивляться на ОБСЄ, оскільки ця європейська організація виступала спостерігачем на виборах президента України і, на думку деяких російських політиків, робила це необ”єктивно. Тому тут я бачу небезпеку, що Росія через брак самокритики може саме себе ізолювати.”

Тому на досить відповідальному етапі становлення демократії українська влада потребує допомоги Європейського Союзу. Саме тому німецькі науковці закликають західних політиків допомагати Україні не тільки словом, але й ділом. Під допомогою мається на увазі перш за все фінансування західних експертів, які б проводили в Україні різноманітні навчальні програми. Також український уряд потребує незалежної експертизи, кошти для проведення якої теж міг би виділити Євросоюз. Гайнц Тіммерман продовжує:

”Палиці в колеса новому урядові Росія ставити не буде, однак в той же час вона не зацікавлена в його успіхові. Дещо перебільшено, але я процитую висловлювання з цього приводу поважного науковця, депутата Державної Думи Росії і члена націонал-патріотичної партії “Родіна” пана Затуліна. Він сказав:” Ми повинні тепер завдати удару у відповідь, ми повинні вичікувати, коли режим ослабне. Нам треба інструменталізувати російську православну церкву, використати мовну проблему і чинити тиск в енергетичному питанні.” Я особисто не думаю, що це стратегія Путіна, в усякому випадку вона не така категорична, але Путін і російська еліта не зацікавлені в тому, щоб реформи Ющенка мали успіх. Тому я вважаю, що Захід і ЄС повинні відкинути і забути непорозуміння під час президентства Кучми і справді втрутитися, і не тільки на словах, але й на ділі. Йдеться про залучення експертів та проведення експертиз. Допомогти треба і в розбудові інфраструктури, і в сфері торгівлі, тобто - треба дати режиму шанс досягти успіху. Бо режим Ющенка, залишений напризволяще, я так думаю, наодинці з цим не впорається.”

Першим серйозним випробуванням для нової української влади, про що вже зараз говорять експерти, можуть стати парламентські вибори 2006-го року. Заради підвищення свого рейтингу представники влади можуть вдатися до суто популістських заходів. Тому, як наголошувалося на форумі у Потсдамі, присвяченому проблемам України, саме на період виборів дуже важливим є функціонування незалежних контрольних інституів. Крім того, успіх запланованих в Україні реформ залежить від вміння президент та уряду працювати в одній команді. Той факт, що тандем Ющенко та Тимошенко успішно проявив себе під час бурхливої виборчої кампанії, ще мало про що говорить, оскільки, як відомо, опозиція об”єднує, а влада сварить, зазначалося під час потсдамського форуму.

Всю важливість підтримки України на цьому етапі її розвитку, судячи з усього, розуміє і німецька політична еліта. За словами Гайнца Тіммермана, в середині лютого в урядових колах Німеччини були розроблені робочі пропозиції щодо надання Україні допомоги. У них зокрема йдеться про правові консультації з метою подолання корупції та клановості, підтримка заходів, спрямованих на поліпшення екологічної ситуації, модернізація системи теплопостачання, вирівнення умов проживання на Сході та Заході України.Також німецькі політики прекрасно розуміють, що велика частина населення Сходу України почувається тепер особливо віддаленою від Росії. Саме тому в робочих пропозиціях німецького уряду йдеться передусім про підтримку східних регіонів. Гайнц Тіммерманн:

”Німецький уряд підготував план співпраці, в якому серед іншого наголошується, що підтримка України Європейським Союзом та, зокрема, Німеччиною особливо має стосуватися східного регіону України, оскільки існує небезпека, що велика частина населення цих регіонів може розцінити нинішню політику як таку, що спрямована на віддалення від Росії, хоча Європейський Союз ніколи не домагатиметься цього. Важливо, щоб ЄС запропонував свою допомогу також у модернізації шахт східноукраїнського регіону, які відомі світові жахливими трагедіями.”

Підбиваючи підсумок, Манферд Шюнеман з німецького Об”єднання з зовнішньої політики та міжнародного права позитивно відгукнувся про настрої українців. Нещодавно він приїхав з Києва і сам переконався, що люди давно спустилися на землю і манни небесної ніхто не чекає:

”В принципі я під час мого останнього перебування в Києві не помітив там якихось розчарувань. Навпаки, у мене склалося враження, що в Україні ще й досі панує піднесений настрій, але без ейфорії. Усі бачать труднощі та проблеми, але всі сподіваються, що нова влада зможе втілити те, чого Україна потребує для подальшого розвитку. І якщо це не вдасться, незважаючи на складність цього завдання, тоді справді може поширитися розчарування.”

Говорячи про вотум довіри президенту та прем”єр-міністру з боку жителів України, німецькі фахівці в першу чергу звертають увагу не на швидке зростання зарплат та добробуту. Аби після ейфорії не настало розчарування, люди повинні бачити прозору і послідовну політику нової влади. Можливо їй не відразу вдасться досягти блискучих результатів, але в усякому разі така прозорість відповідатиме передвиборним деклараціям.

Наталія Фібріг