1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Україна: опозиція мріє про "грузинський варіант"

Швейцарська газета НОЙЄ ЦЮРХЕР ЦАЙТУНГ коментує політичну ситуацію на Україні: Що робить український президент для того, щоб утриматися на своєму місці? Він послаблює інститут президентської влади. Те, що, на перший погляд, видається парадоксом, в умовах української політики зовсім не позбавлено логіки. Кучма клятвено пообіцяв, що по закінченню свого другого й останнього президентського строку цієї осені, він піде у відставку. Однак, не маючи наступника, який міг би захистити самого Кучму й найближче оточення президента від судового переслідування, вихід з великої політики - справа надзвичайно ризикована. В будь-якому випадку, на сьогоднішній день немає жодних ознак того, що друзі й колеги Кучми зможуть виграти наступні президентські вибори в Україні. Як наслідок, Кучма заходився всіляко послаблювати інститут президентської влади (який йому так чи інакше доведеться здати супротивнику) й зміцнювати роль уряду. Одним розчерком пера, ніби знущаючись над принципами демократії, президент змусив депутатів Верховної Ради (здебільшого підкуплених) ухвалити під час голосування 24 грудня відповідний законопроект у першому читання. Якщо цей проект буде підтверджено більшістю в дві третини на голосуванні наприкінці лютого чи на початку березня, то восени Україна отримає президента з сильно обмеженими правами й повноваженнями, який, до того ж, залишатиметься при владі лише на якихось два роки, щоб потім поступитися місцем керівникові держави, якого вже обере не народ, а парламент. Проблема полягає в тому, що реформа конституції, яку започаткував Кучма, сама по собі не суперечить здоровому глузду. Надати законодавчій владі право обирати керівника держави по суті не є недемократичним заходом, а передача широких владних повноважень президентом парламенту і раді міністрів формально навіть сприятиме встановленню гласної, "європейської", політичної системи. Тому Кучма спробував виставити свої плани як акт демократизації, а дебати навколо реформи влади - демократичним діалогом. Проблема українського президента полягає в тому, що після 10 років авторитарного правління ніхто особливо не поспішає повірити у раптову любов Кучми до демократії: ані народ, ані опозиція чи навіть довірливі європейські структури, яким, в принципі, абсолютно нема чого заперечити проти реформи української конституції, - Пише швейцарська газета НОЙЄ ЦЮРХЕР ЦАЙТУНГ і торкається ролі опозиції в Україні, що протестує проти дій президента за допомогою збору підписів та вуличних демонстрацій: Політактивізм противників режиму прикриває лише їхню слабкість та роз"єднаність. Залякуваннями та підкупом Кучмі вдалося перетворити парламент, що колись перебував під впливом опозиції, на маріонетковий орган, що одностайно приймає рішення. Поки що противники режиму погрожують новими вуличними протестами. Опозиція мріє про "грузинський варіант", тобто про те, щоб шляхом демонстрацій та акцій громадської непокори змусити Кучму залишити свою посаду, як це вдалося зробити грузинам з Шеварднадзе. Те, що Захід значно критичніше ставиться до Кучми, ніж до Шеварднадзе, який протягом тривалого часу був улюбленцем американців та європейців, лише надає впевненості київським опозиціонерам. Як поведе себе Кучма найближчими місяцями, не знає ніхто. Ніхто не вірить у те, що Кучма наважиться ще раз виставити свою кандидатуру на виборах, бо навіть масовані маніпуляції не врятують його цього разу від поразки, - прогнозує НОЙЄ ЦЮРХЕР ЦАЙТУНГ. До іншої теми. Газета РЕЙНІШЕ ПОСТ коментує відносини між Німеччиною та США і плани Америки скоротити свою військову присутність у Європі: Цю звістку сороки принесли на хвості вже давно: США планують значно скоротити свою військову присутність у Європі. З 70 тисяч солдатів, що дислоковано лише в Німеччині, додому повернуться 40 тисяч. Ліві вітають ці плани, мовляв, ми завжди всім серцем цього бажали. Реалісти розглядають цю справу більш тверезо. Оскільки за останні роки світ не став ані кращим, ані безпечнішим, держави потребують армій, щоб гарантувати безпеку. Питання полягає лише в тому, наскільки великими вони повинні бути, і з ким можна утворювати союзи. Держсекретар США Колін Пауелл сказав новому генсеку НАТО під час його ознайомчого візиту до Вашингтона, що США не відокремлюються від Європи. Вони лише пристосовуватимуться до нових обставин. Це означає, що вони передислоковуватимуть війська до Польщі, Румунії чи Болгарії, оскільки ці країни розташовані ближче до кризового регіону Середнього й Близького Сходу, - пише РЕЙНІШЕ ПОСТ і веде далі: Військові підрозділи стануть меншими і їх буде краще підготовлено. Рівняння "менше солдатів = менше безпеки" - хибне. Найсучасніші воєнні технології компенсують зменшення кількості військ. Це стосується також і європейців. Той, хто хоче гарантувати своїм громадянам безпеку, повинен видавати багато грошей на найсучаснішу військову техніку. Тоді можна заощаджувати на кількості військ. Між іншим, ЄС має можливості для співпраці. Чи потребуватимуть у майбутньому 25 країн 25 авіацій? Той, хто виступає за спільну європейську політику оборони, відповідає на це запитанні - "ні", - розмірковує РЕЙНІШЕ ПОСТ. Огляд преси підготувала Марія Копиленко.