1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Україна: ложка дьогтю в німецько-російських відносинах

Німецька преса коментує візит федерального канцлера Німеччини Ґергарда Шредера до Туреччини та перспективу вступу цієї країни до Європейського союзу. Та спершу – коментар газети ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ про роль України в німецько-російських відносинах:

На перший погляд стосунки між Росією та Німеччиною виглядають нині блискуче. Зі співпраці проти війни в Іраку розвинулося особисте порозуміння між президентом Путіним та канцлером Шредером, яке дивним чином знову і знову успішно приглушує усі потенційні дисонанси. Чечня, скандал навколо ЮКОСа чи зміна влади в Україні належать до яскравих прикладів. Кожен з цих випадків приховував і приховує приводи для серйозних конфліктів інтересів між обома країнами. Утім зазвичай вони з несподіваною легкістю оминаються, -

зауважує ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ. Далі газета, посилаючись на німецько-російський круглий стіл, що відбувся нещодавно в місті Шланґенбаді, пише, що найбільш вибуховою видається тема геополітичної орієнтації окремих країн СНД:

Найзапекліші дебати розпалює тема України. Приміром, політолог В”ячеслав Ніконов з близького оточення Путіна під час німецько-російського обміну думками однозначно висловився проти її прийняття до Європейського союзу та НАТО. За такими висловлюваннями приховується не лише реальне геополітичне занепокоєння, але й туга за втратою колишніх панівних владних позицій. Путін же озвучив це у своєму цьогорічному зверненні до російської нації. Мовляв, розпад Радянського Союзу був найбільшою геостратегічною катастрофою минулого століття, -

звертає увагу ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ. Далі газета змальовує позицію німецької сторони в цьому питанні:

У Шланґенбаді німецькі депутати намагалися довести до росіян, що такі почуття аж ніяк не є доброю основою для відносин у посткомуністичній Європі. Депутат від Соціал-демократичної партії Німеччини Ґерт Вайскірхен назвав це ”гідною подиву ностальгією” та підкреслив, що Україна отримає рівні шанси на членство в ЄС з будь-якою іншою європейською країною, як тільки одного дня виконає вимоги спільноти. Схожу аргументацію навела і представниця опозиційної Християнсько-демократичної партії Німеччини Вєра Ленґсфельд, яка вважає, що вступ України до Євросоюзу мав би бути у ближчій перспективі, ніж вступ Туреччини, - читаємо у ФРАНКФУРТЕР АЛЬҐЕМАЙНЕ ЦАЙТУНҐ.

Щодо перспективи прийняття Туреччини до Євросоюзу – теми, якої цими днями торкався канцлер Німеччини Ґергард Шредер під час свого візиту до Анкари, газета МЕРКІШЕ ОДЕРЦАЙТУНҐ зазначає:

Своїм зауваженням про необхідність ”зміни менталітету” Туреччини Шредер опосередковано визнав, що ця країна не пасує до Європи. Очевидно, до ґлузду канцлера, який донедавна був однозначно на боці європейських перспектив Туреччини, дійшло, що європейцям бракує відчуття спільності з турками, як це, приміром, є у випадку Румунії чи, можливо, України. (...) Окрім загальних геополітичних ідей стабілізації цієї ісламської країни, поки не існує жодних інших підстав для повного членства Туреччини в ЄС. З прийняттям цієї країни, яка потребує величезних фінансових вливань, Брюссель втратить усі шанси на своє майбутнє, - прогнозує МЕРКІШЕ ОДЕРЦАЙТУНҐ.

Тему продовжує газета ВЕСТФЕЛІШЕ НАХРІХТЕН:

Анкарі нині важко усвідомити, що ЄС – це не лише економіка, але й спільні цінності. Членство в Євросоюзі означає готовність вести у своїй країні повністю прозору політику щодо Брюсселя. Також очікується, що потенційний член ЄС нормально сприйматиме критику на свою адресу, не визнаватиме її як загрозу і не відповідатиме на неї то надмірно вразливо, то нахабно. Якщо Туреччина справді хоче серйозно наблизитися до ЄС, то вона має бути готовою відкрито відповісти на неприємні запитання щодо власної історії, - зауважує ВЕСТФЕЛІШЕ НАХРІХТЕН.

Газета ЛЕЙПЦИҐЕР ФОЛЬКСЦАЙТУНҐ критикує:

Туреччина ще не готова втупити до ЄС. Це поступово усвідомлюють також і ті окремі глави держав чи урядів, котрі ще півроку тому легковажно висловилися за початок переговорів із цією країною вже 3 жовтня цього року. Занадто пізно і стримано федеральний канцлер натиснув на гальма у своїй політиці щодо Туреччини. Він вимагає від цієї країни “зміни менталітету” та “невідворотності реформ”. Це не є ані доказом довіри, ані індульгенцією прем”єр-міністрові Ердоґанові. Однак чи наважиться Шредер провести необхідні зміни курсу, поки що невідомо, враховуючи далекосяжні обіцянки, котрі він свого часу дав Анкарі. Це перетворює його поїздку до Туреччини на занадто складну місію, - підсумовує ЛЕЙПЦИҐЕР ФОЛЬКСЦАЙТУНҐ.

Огляд німецької преси підготувала Христина Ніколайчук