1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Угода про асоціацію з ЄС: скільки "зради" в компромісі з Нідерландами

В Україні існує побоювання, що додаток до угоди про асоціацію, ухвалений лідерами ЄС на вимогу Нідерландів, зводить нанівець усі євроінтеграційні прагнення українців. Але чи виправдані такі страхи?

Додаток до угоди про асоціацію між ЄС і Україною, який ухвалили лідери Євросоюзу під час останнього саміту Європейської Ради в Брюсселі на вимогу Гааги, має розблокувати процес ратифікації угоди в парламенті Нідерландів. Попри те, що ця новина була позитивно сприйнята керівництвом ЄС та в Києві, в Україні лунають голоси критиків, що таке компромісне рішення ставить хрест на євроінтеграційних прагненнях українців.

Позиція Гааги звелася до чотирьох конкретних вимог, які знайшли своє відображення у вище згаданому додатку. Перше - асоціація не дає перспективу членства та не обіцяє надати її у майбутньому. Друге - угода не дає українцям права проживати й працювати на території ЄС. Третє - відмова Україні у гарантіях колективної безпеки та наданні військової домоги. Четверте - асоціація не зобов'язує ЄС до фінансової підтримки України.

DW з'ясувала, скільки ж "зради" в компромісі з Нідерландами.

"Зрада" №1: Україні закрили шлях до ЄС?

Річ у тім, що в преамбулі самої угоди ніколи не було згадки про перспективу членства України в ЄС. У ній лише йдеться про те,  що "Європейський Союз визнає європейські прагнення України і вітає її європейський вибір", а сама угода "залишає відкритим майбутній розвиток відносин Україна - ЄС".

Крім того, згідно із основоположними документами ЄС, вступ країни до Євросоюзу регламентується не угодою про асоціацію, а виключно статтею 49 Лісабонського договору, яка передбачає право кожної європейської держави на вступ до ЄС. Цей процес має чітко визначену процедуру, яка запускається після подання державою заяви на вступ, а також виконання нею низки критеріїв.

Варто визнати, що впродовж переговорів щодо тексту угоди українська сторона наполягала на згадці в ній про 49 статтю. Проте Брюссель категорично відмовлявся розглядати таку можливість, натомість нагадуючи Києву про те, що успішне виконання положень угоди, які передбачають системні реформи в країні, стане найліпшим доказом того, що Україна готова скористатися можливостями 49 статті.

"Зрада" №2: українці не зможуть працевлаштовуватись у ЄС?

У тексті угоди немає і не було статей, які дають українським громадянам право працювати і проживати на території країн-членів ЄС. Проте у статті 17 говориться про те, що  українці, які "законно працевлаштовані на території держави-члена, мають бути вільними від будь-якої дискримінації на підставі громадянства щодо умов праці, винагороди або звільнення порівняно з громадянами цієї держави-члена". У свою чергу умови працевлаштування українців на території країн-членів ЄС визначаються двосторонніми домовленостями окремо з кожною державою.

У преамбулі й статті 19 угоди ЄС визнає "важливість запровадження безвізового режиму для громадян України" відповідно до Плану дій щодо візової лібералізації. І, можливо, не так швидко і безпроблемно, але європейська сторона цей пункт виконує, адже формалізація "безвізу" для України вийшла на фінішну пряму і, як писала DW, має бути завершена у березні-квітні наступного року. 

"Зрада" №3: відмова Україні у наданні військової домоги?

Щодо оборони, то у статті 7 сторони підтверджують свої наміри тісніше співпрацювати у сфері зовнішньої та безпекової політики, а саме з питань, запобігання конфліктів, роззброєння, протидії розповсюдженню зброї масового знищення, боротьби з тероризмом. 

Колективні гарантії безпеки Україні та надання їй військової допомоги не регулюються угодою про асоціацію. Ця співпраця визначається  двосторонніми угодами між Україною та кожною окремою державою або міжнародною організацією. Проте це не заважає Євросоюзу третій рік поспіль дотримуватися політики санкцій щодо Росії на знак підтримки територіальної цілісності та суверенітету України.

"Зрада" №4: Україні відмовили у фінансовій допомозі ЄС?

Про виділення додаткових коштів чи доступу до структурних фондів Євросоюзу в угоді немає і згадки. Водночас ніщо не забороняє жодній державі-члену ЄС визначати обсяги і характер фінансової допомоги Україні. Проте навіть без статті про фінансові зобов’язання ЄС перед Україною, Євросоюз продовжує залишатися головним донором країни. Згідно з даними Європейської ради зовнішніх зносин (ECFR), починаючи від 2014 року, ЄС надав Україні 3,16 мільярдів євро макрофінансової допомоги (1,36 мільярди - у 2014 році; 1,8 мільярди - у 2015-2016 роках).

Боротьба з корупцією - головний елемент у співпраці  України з ЄС

Новим акцентом, який додали до угоди на прохання Нідерландів, - боротьба з корупцією. Ця тема має бути центральною у відносинах Києва та Брюсселя.

Власне, цим пунктом складно когось здивувати, і в жодної зі сторін угоди він не викликає заперечень. Боротьбі з корупцією в угоді присвячена 22 стаття. І більшість пунктів плану щодо візової лібералізації, який виконав Київ, стосувалися саме антикорупційної реформи. А те, що боротьба з корупцією є ключовою для успіху реформ і передумовою для надання Україні фінансової допомоги ЄС, впливові європейські політики не втомлюються повторювати Києву за кожної нагоди.

Додаток до угоди про асоціацію між Україною та ЄС, який, на вимогу Нідерландів, є юридично зобов’язуючим документом для всіх 28 країн-членів ЄС, матеріалізував у собі уявні страхи нідерландців щодо угоди. Оскільки жодне з побоювань, через які учасники референдуму в Нідерландах щодо асоціації з Україною сказали "ні", в тексті угоди не було, до самого тексту не довелося вносити й жодних додаткових змін. А отже український інтерес від асоціації з Євросоюзом після укладення нідерландського компромісу не постраждав.

Також за темою