1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Головна

Три чверті століття до наших послуг: ювілей вітаміну С

„Залізо плюс вітамін С – для підвищення працездатності”. „Капсули журавлини з вітаміном С – для здорового січового міхура”. „Кремнезем плюс кальцій плюс С – для шкіри, волосся та нігтів”. „Вітамін С з цинком. Імунітет упродовж цілого дня”. „Вітамін С тривалої дії – за напруженої фізичної діяльності та стресу”.

default

Перелік можна вести далі. Аскорбінова кислота важлива для правильного функціонування гормональної системи, для формування кісткових тканин та швидшого загоювання ран, для запобігання серцево-судинним хворобам та підвищення рухливості сперматозоїдів. Косметологи наголошують, що вітамін С сповільнює старіння шкіри, нейтралізуючи дію шкідливих вільних радикалів. Навіть не віриться, що відомий сьогодні кожному засіб молодості, краси та здоров’я був відкритий всього 75 років тому...

„У цьому морі наш вітрильник перебував три місяці й двадцять днів. І весь цей час ми не мали свіжого провіанту. У просякненому сечею пацюків м’ясі та хлібі завелися черви. Питна вода в бочках жахливо смерділа. Нам доводилося їсти мишей та гризти шкіряні частини такелажу. Але найгіршим випробуванням була ця хвороба. Через запалення ясен і постійну кровотечу багато хто взагалі нічого не міг узяти в рота. 19 матросів померли.”

Фердинанд Магеллан, 1521-й рік. Наприкінці 15-го століття з тієї самої причини мореплавець Васко да Гама під час подорожі до Індії втратив 100 із 160-ти членів своєї команди:

„Ясна так понапухали, що зубів майже не було видно. Люди спочатку не могли їсти, а потім і ходити, бо з ногами ставалося те саме. Згодом великими пухлинами вкривалося ціле тіло...”

Чому саме моряки потерпали від скорбуту, тобто від цинги, тривалий час було невідомо. Серед причин називали мідні каструлі та сковорідки, що їх використовували на суднах, розпусний спосіб життя, тілесний бруд... Висновку, що жахливу хворобу спричиняє одноманітне харчування, лікарі дійшли тільки всередині 18-го століття. Однак капітани не квапилися дослухатися порад і відмовлялися брати з собою в подорожі достатню кількість садовини та городини. 1772-го року, вирушаючи в чергову навколосвітню експедицію, британець Джеймс Кук уперше завантажив у трюм кислу капусту. За три роки плавання від цинги не помер жоден з його матросів. Невдовзі вийшов закон, за яким усі судна Британського королівського флоту мусили мати на борту запас лимонного соку, якщо вони планували не заходити в порти довше, ніж 10 днів. Через це за англійськими моряками надовго закріпилося прізвисько „лимонники”. Скорбут був переможений. Але яким чином – залишалося незрозумілим.

„У цьому аспекті людина має поганий відправний пункт. Еволюція розпорядилася так, що нашим організмам бракує певного ферменту для утворювання вітаміну С,” – пояснює професор психології харчування, викладач боннського університету Петер Штеле:

„Нашім предкам – задовго до того, як розпочалися тривалі морські мандрівки – аскорбінової кислоти не бракувало. Вони мешкали на землі, були мисливцями або збирачами, й у їхній їжі містилося достатньо вітаміну С. На якомусь етапі розвитку організм, певне, „вирішив”: цей фермент – зайвий, він залишається без роботи і тому зовсім не потрібен.”

На початку 20-го століття науковці відкрили дві речовини, надзвичайно важливі для vita, тобто, для життя людини: вітаміни А та В. Третя, невідома, дефіцит якої й спричиняв цингу, за логікою речей дістала назву С. Над пошуком цієї субстанції поквапно працювали провідні хімічні лабораторії світу. 1927-го року угорському біохімікові Альбертові Сент-Д’єрді вдалося відокремити кислоту, що, на його думку, й була тим самим третім вітаміном, але довести цього він не міг. Чотирма роками пізніше професор Пітсбурзького університету Чарльз Глен Кінг випробовує на морських свинках видобутий із капусти та лимонного соку порошок. Хімічна формула його виявилася тотожною речовині Сент-Д’єрді. Доказ був знайдений, і 4 квітня 1932-го року склад вітаміну С офіційно реєструється. Іще одна назва - аскорбінова кислота - з’являється трохи пізніше. За аналогією з грецькою, вона означає: та, що діє проти скорбуту. 1937-го Альберт Сент-Д’єрді отримує за відкриття нової „речовини життя” Нобелівську премію. Один. Що, із зрозумілих причин, дуже засмутило американського колегу Кінга. Утім, головні - фінансові лаври випадають передусім промисловості.

„1960: Одна склянка покриває денну потребу у вітаміні С. Не забувайте про своє здоров’я. Тепер у нас є найважливіше: природні вітаміни в зручній формі!”

„1984: Якщо Вам не байдуже здоров’я Вашої родини, забезпечте її любов’ю та вітаміном С. Вітамін С – наш насущний хліб.”

До середини 90-х років на фармацевтичні фірми падав золотий вітамінний дощ. Доки з’ясувалося, що провідні підприємства галузі Hoffmann-La Roche, BASF, Aventis тa Merck таємно домовилися про єдині ціни. За порушення законів ринку, їм довелося сплатити штраф у сумі один мільярд двісті тисяч мільйонів доларів. Збитки, однак, швидко відшкодувалися. Десятиліття безперервної рекламної атаки виховали населення належним чином: відмовляти собі можна в усьому, лише не в вітамінах.

„Я хотів би повідомити, що тепер приймаю 300 добових норм вітаміну С, тобто 18 грамів щодня, 80 - вітаміну Е та 25 – вітамінів групи В. Можливо, останні доведеться збільшити до 50-х добових доз. Але це, коли я буду старим,” -

коли лауреат Нобелівської премії, американський хімік Лайнус Полінг виступав із цією промовою, йому виповнилося 85 років. 1994-го один із найпалкіших пропагандистів вітамінів помер від раку, хоча, за його переконанням, високі дози аскорбінової кислоти мали б стати надійним захистом від хвороби. Сьогодні деякі науковці схильні вважати, що вітаміни А, С та Е не те що не зменшують, а навіть злегка підвищують ризик виникнення ракових захворювань. Фахівці Копенгагенського університету піддали аналізові дані останніх досліджень, у яких взяли участь 230 тисяч осіб. Висновок: уживання синтетичних вітамінів майже не дає позитивних наслідків, більше того, частково створює загрозу для життя. „Але доки населення почне критичніше ставитися до обіцянок на упакуванні, мине чимало часу, - каже професор психології харчування боннського університету Петер Штеле. - Чверть німців регулярно купує зручні пігулки, які, начебто, повинні компенсувати всі вади сучасної кухні”:

„Для нас брак вітаміну С – неактуальна проблема. Ми отримуємо його достатньо: з цитрусовими, яблуками, капустою, цибулею, салатами тощо. Середньодобова норма аскорбінової кислоти дорівнює приблизно 100 міліграмам. І зазвичай вона цілком покривається нормальною їжею. Я сказав би так: сьогодні в 90 відсотках випадків капсули, сиропи та порошки з високодозованим вітаміном С нам сьогодні непотрібні.”

За матеріалами німецьких ЗМІ