1. Inhalt
  2. Navigation
  3. Weitere Inhalte
  4. Metanavigation
  5. Suche
  6. Choose from 30 Languages

Європа

Супроводжувати у смерті: хоспіс для дітей

Смерть не залежить від віку. У дитячому хоспісі Balthasar у Німеччині опікуються невиліковно хворими дітьми. Це місце схоже на придорожній готель, у якому плачуть і прощаються, але також живуть і сміються.

Великі дерев'яні літери з ім'ям "Тобіас" на одних із дверей. На вікнах висять кольорові фіранки. Підлогу вкривають м'які іграшки - все наче у цілком нормальній дитячій кімнаті. Проте це кімната у хоспісі - одна з восьми у цьому будинку для невиліковно хворих дітей. Десятирічний Тобіас страждає на рідкісну хворобу, викликану порушенням обміну речовин, яка має дуже різні прояви. "Ми знали одразу після народження, що Тобіас тяжко хворий,- говорить мати хлопчика Сюзанна Л. - Проте остаточний діагноз отримали, лише коли йому було чотири роки. Це дало нам поштовх звернутися до дитячого хоспісу".

Кімнати для занять музикою та ігор

Кімната для занять музикою та ігор

Другий дім

Дитячий хоспіс у німецькому місті Ольпе відкрив свої двері у 1998 році - він був першим у своєму роді. Його засновники усвідомили, що діти - це не маленькі дорослі. Вони потребують зовсім іншого догляду. На відміну від подібних закладів для дорослих, тут може розміститися вся родина.

Дитячий хоспіс - це місце для помирання, проте у ньому є місця і для радостей життя. У його приміщенні повсюдно стоять великі м'які іграшки, а в дитячих кімнатах висять яскраві картини. Хвору дитину можна вивезти на прогулянку в садок. Тут-таки є й ігрові майданчики, обладнані спеціально для дітей на візках. Кімнати для відпочинку та ігор містяться і в самому будинку. Найохочіше діти лежать на водяному ліжку у спільній кімнаті і слухають розслаблюючу музику, спостерігаючи за товщею води та грою світла на стелі.

Існування забезпечують пожертви

Вартість перебування в дитячому хоспісі максимум чотирьох тижнів на рік оплачують каси медичного страхування - проте лише для дітей. Перебування батьків фінансується переважно за рахунок пожертв. На відміну від хоспісів для дорослих, подібні дитячі заклади фінансуються державою лише на 30 відсотків. Решта видатків повинна надходити через пожертви.

Люди, які здійснюють пожертви, підтримуючи існування таких хоспісів, дуже різноманітні. Від звичайних громадян, які щомісяця переказують по п'ять євро, до відомих особистостей, що беруть хоспіси під своє шефство. Останні використовують власну популярність, аби звернути суспільну увагу на роботу дитячих хоспісів. Заклад для догляду за дітьми в Ольпе, який фінансується Орденом францисканців, розміщує подяки за пожертви на табличках біля входу.

Підтримка для родини

Окрім Тобіаса, у хоспісі перебуває ще сім дітей. Десятирічний хлопчик час від часу приїздить сюди зі своєю родиною на декілька днів вже протягом п'яти років. Адже дитячі хоспіси супроводжують сім'ї ще від моменту отримання діагнозу, а не лише у фінальній стадії. "Я думаю, Тобіас почувається тут дуже добре,- говорить Сюзанна і посміхається.- Його тут справді балують. Йому роблять масажі, він може піти поплавати і купатися досхочу. А ми з моїм чоловіком тоді переважно теж можемо трохи перепочити". Адже у нормальному житті все постійно крутиться довкола хворої дитини, а від цього страждають стосунки між іншими членами родини.

Метою функціонування дитячого хоспісу є, у тому числі, полегшити догляд за хворою дитиною для батьків, говорить керівник проекту Рюдіґер Барт. "70 відсотків шлюбів розпадаються, якщо у них з'являться невиліковно хвора дитина. Важливо, аби батьки знову знаходили час і для своїх здорових дітей",- наголошує очільник закладу.

Плакати і сміятися

Фігура ангела у приміщенні для прощання

У приміщенні для прощання

У дитячому хоспісі родина має можливість спокійно попрощатися з їхньою дитиною, коли вона помирає. Для цього пристосоване спеціальне приміщення, світле і привітне. На ліжку лежать м'які іграшки, на стіні поряд намальоване дерево. Цю залу можуть обладнати залежно від побажань родини, допасовуючи її до тієї чи іншої культури або релігії.

Кожна дитина, яка відвідувала хоспіс, залишила у холі будинку відбиток своєї руки або ноги, під яким стоїть ім'я і дата першого візиту. "Піа С. 07.05.2000", "Саша К. 02.04.2000", "Роланд С. 09.10.1998"… Дуже особливі сліди життя, залишені у місці смерті.